Эксклюзив. Медиаэксперт Валентина Руденко - гостья ток-шоу "Люди. Hard Talk"

Кинорежиссер. Одна из создателей телеканала "1+1". Работала в "СТС"-медиа. С 2005 года – советник президента Ющенко по информационной политике и, наконец, заместитель главы Администрации президента. Занималась информационной политикой. Сегодня она медиаэксперт, директор программ института "Стратегические инициативы президента Виктора Ющенко"

112
Влащенко: Сегодня у нас в гостях человек с колоссальной биографией. От топ-менеджера большого и известного канала – до замглавы Администрации президента. Сегодня у нас в гостях Валентина Руденко.

Здравствуйте. Вы такой теневой человек,  вас не очень знают, но, тем не менее, вы преподавали в театральном институте, вы были режиссером, вы снимали замечательные, известные документальные фильмы. Вы фактически были правой рукой Александра Роднянского. И, наконец, вы были советником и замглавы Администрации у Ющенко. А какой из этих периодов своей жизни вы считаете для себя наиболее интересным?

Руденко: В периоде, прожитом мною за последние 25-30 лет, – это три разных жизни. Сначала я 10 лет была кинорежиссером, потом я 10 лет была телевизионным менеджером и последние десять лет – пять лет работа в Администрации и пять лет работа в институте Ющенко. В каждом из этих периодов были моменты, которые делали меня счастливой. Мой учитель, Эльдар Рязанов, говорил, что счастье это когда нет несчастья. Так вот, в эти периоды, когда не было несчастья, так это было счастье. И кинорежиссер в моей жизни – это очень важный этап. Это были встречи с людьми и желание каких-то побед, и они случились. Безусловно, это первые годы независимости и украинское кино, которое в тот момент, в конце 80-х–начале 90-х, было очень резонансным. И у нас как у кинематографистов получилось. Мы были лучшими в кинематографии на просторах тогдашнего СНГ. Потом, конечно, телеканал, который на сегодняшний день… Уже всем очевидно, что в украинской телевизионной истории был один раз украинский телеканал. И это был "1+1" периода Александра Роднянского – 1995-2008 гг.   

Влащенко: Я знаю, что вы не были тем человеком, который был в орбите Ющенко. До прихода в Администрацию вы с ним не работали. Каким образом вы появились в Администрации президента?

Руденко: Я Ющенко, конечно, знала, потому что я участвовала в его акциях, когда он был главой Нацбанка. И Нацбанк тоді ініціював збори коштів для дітей-сиріт, і я брала участь. Він очолював цей процес, і ми були знайомі. Але він мене не ідентифікував, безумовно. Потім, коли я працювала на "1+1", у нас була п'ята річниця каналу, і ми покликали прем'єра Ющенка. Був концерт у філармонії, було дуже багато оперних співаків українських, які працювали в міжнародних проектах, і Ющенко запізнився. Він прийшов. Сів в останньому ряду, подивився концерт, і тихенько вийшов. Наші журналісти, наші гості навіть не встигли з ним сфотографуватися. Ми вирішили, що він пішов додому, а нам потім сказали, що він ще повернувся  працювати в Кабмін. І це вражало – його простота, доступність. Такий демократичний молодий чоловік. А вже коли відбулися події 2004 року, я в той момент працювала в Москві, була піар-директором холдингу "СТС медіа". Роднянський тоді переїхав до Москви, очолив цей холдинг і забрав мене із собою. Це був прекрасний телевізійний проект, на якому було зроблено багато телесеріалів: "Моя прекрасная няня", "Бедная Настя", "Кадеты", "Солдаты". А коли почали підшукувати для команди Ющенка менеджерів, спеціалістів, які мали б працювати в умовах свободи слова в медіа, коли стосунки з медіа можуть бути тільки на рівні комунікації, і аж ніяк на рівні директив, побажань, законопроектів, чи ще чогось. Тоді очолював Адміністрацію Рибачук, і, видно, моя біографія чимось його зацікавила. І вони в якийсь момент мене запросили. Я знала Віру Ул'янченко, Ірину Геращенко, Олега Рибачука, Івана Васюника. І перший, хто покликав мене на співрозмову, був Васюник. Я з ним зустрілася, бо він відповідав за ідеологічно-інформаційний напрямок Адміністрації. Ми з ним поговорили, далі мене прийняв Рибачук, і після цього була моя розмова з Ющенком. Розмова була довгою, але дуже складною. Через те, що президент тільки як півроку став президентом і він ще не розумів, які загрози несе свобода слова. Хоча, він вже був жертвою. Через те він розумів, що це буде дуже важкий двобій. Дуже мало людей розуміли (може, навіть одиниці в тодішньому політикумі) природу речей, які виникали в інформаційному просторі. Оці всі скандали, які з'явилися з появою Ющенка… Перший скандал, який був у президента Ющенка, був пов'язаний з маркою телефону його сина. І це була ініційовано початком інформаційної війни. Це був початок російсько-українського конфлікту. Просто, не всі це ідентифікували. А я, як людина, яка працювала в Москві, я тоді це Ющенку сказала. І він сказав, що він так не думає.

Влащенко: Вы считаете, что этот скандал был инициирован кем-то?

Руденко: Я думаю, що він би відбувся, але якби він не був би так роздмуханий, то ефект від нього… Він же коштував 20 пунктів рейтингу тодішньому президенту. Ющенко не заплатив би таку ціну за це, і не заплатили би ми всі. Через те, що ми тоді не розуміли, що Ющенко для нас – інструмент жити. Він – наша можливість жити в іншому світі. Жити в демократичній державі, жити в європейській Україні. Я вважаю так. 

Влащенко: Вы отвечали в Администрации за медиа. Когда началась массированная атака, у вас был какой-то план действий, как этому можно противостоять?

Руденко: Ні. Цього в нас не було. Бо Ющенко уже в першій розмові зі мною, та й інші наші колеги були ним суворо попереджені, що дзвоник на будь-які медіа, на будь-який телеканал чи будь-які видання "вам буде коштувати вашої посади". І ми це знали. Інформація просочувалася, вона якось виникала, виникали інформаційні хвилі. Ми їх могли збити тільки позитивом. А позитив донести теж було дуже важко, тому що президент не володів медіа. Медіа володіли олігархи.

Влащенко: Янукович и его команда работали с медиа очень специфично. Они придумали "блок на информацию". Такие люди, как Арбузов, Курченко платили очень известным изданиям, электронным ресурсам ежемесячные деньги за так называемую "блок на информацию". И в медиа-среде это все знают. И если проанализировать медийное пространство и проследить, чья фамилия не появлялась там месяцами, то можно сделать выводы, кто за эти деньги жил. Делали ли вы попытку наладить контакты с главными редакторами, чтобы объяснить, что, возможно, не нужно так массированно давить на Ющенко?

Руденко: Всі наші медіа, враховуючи і друковану пресу, дуже чітко структуровані. Всі холдинги належать якимось олігархам. Безумовно, ми спілкувалися з головними редакторами. Але я майже не знаю головних редакторів, які не мають стосунків з власником видання. Їх одиниці. Ми стосунки наладжували, ми говорили з ними, в нас були запроваджені "чаї", до нас приходили всі. Я колись зустріла Савіка Шустера в період 12-го-13-го років, і він згадав, як ми пили чай і розмовляли. Комунікація – так, але тиск – ніколи.

Влащенко: Все говорят, что Крым и восток стал возможен, потому что мы потерпели фиаско в сфере гуманитарной политики. Сначала мы потеряли их в гуманитарной сфере, а потом и в военном плане. Почему за эти годы не произошло так называемой медийной реформы, и не начался рынок, который мог бы и гуманитарное какое-то реформирование в стране сделать?

Руденко: Тут все йде в коріння нашої української історії. Що таке Україна на початку 90-х? Це країна, яка понад 80 років є колонією. Яка пережила найстрашнішу у ХХ сторіччі тиранію. Це криваві землі, як пише Снайдер, американський вчений. Найскладніші часи, які випали в ХХ сторіччі, найбільші гуманітарні катастрофи сталися на наших територіях, в Україні. Заляканий геноцидами, голодоморами, війнами народ, він не може випрямитися і одразу відчути свою ідентифікацію. У нас, наприклад, і Крим, і схід, саме схід, вони є дуже в цьому сенсі у протиріччях. Там людям дуже складно ідентифікувати себе. У Криму за нас почала виходити українська газета, і в Сімферополі  побудували найбільшу бібліотеку, яка носить ім'я Франка. Це вже були великі перемоги. У Ющенка не було свого прем'єра. Прем'єром був Янукович. Ми робимо газету – до газети завтра же приходить податкова інспекція, закривають фінансування і ще щось роблять.

Влащенко: Почему Грузия не оценила Саакашвили, а Украина – Ющенко?

Руденко: Я вважаю, що там і там була велика роль Росії. Реформи, які зробив Саакашвілі, ними сьогодні користуються всі ті, хто не обрав Саакашвілі у 13-му році. Путін профінансував Іванішвілі. Одні кажуть 2 млрд дол., інші – 3 млрд. Іванішвілі, роблячи свою передвиборчу кампанію, сказав грузинам, що дасть кожному по тисячі доларів. Грузини, які жили в суспільстві чесному, прозорому, але де середня зарплата була 20 дол., безумовно, це людей купило. Це була розробка російська. Плюс втрачені 30% території у 2008 р. А в нас всі п'ять років йшла масована інформаційна атака на Ющенка. Ющенко взяв країну з золотовалютним запасом 7 млрд, а віддав у 2010 р. 37 млрд. За нього був бюджет 290 млрд, а взяв він країну – 80 млрд. І ВВП у нас було 7%. А були місяці, коли було 14%. Це були кращі п'ять років.

Влащенко: Падение рейтинга и дальнейшее его непереизбрание – это просто российская разработка?

Руденко: Безумовно.

Влащенко:Есть ли у нас ресурс сформировать качественно другую элиту, которая дала бы новые смыслы стране?

Руденко: Я думаю, що є. У нас за 24 роки незалежності все-так, народилося інше покоління,  інші люди. Але чи є вони державниками, патріотами, чи ідентифікують вони себе як українці до тієї міри, щоб це стало головним в їхній роботі?   

Влащенко: "1+1" был первый канал, который привел молодую аудиторию в телевизор. Во многом это был рукотворный проект, который зависел от конкретной личности – Александра Роднянского. Но он не создал школу, не создал поколение людей, которые были бы боеспособны без него. Почему мы за эти годы не создали телевизионную школу?

Руденко: Був іще один важливий нюанс – Роднянський був власником "1+1". І коли змінився власник – змінилися політика. Те саме відбувається і з іншими виданнями. Доки медіа будуть інструментом в руках бізнесу і будуть парасолькою для бізнесу (кожен власник використовує свої медіа, щоб захистити свої інші бізнеси), доти у нас буде відбуватися те, що є. І,  безумовно, розмови про громадське телебачення це дуже гарні ідеї, але все одно виникають питання. Якщо ми говоримо про російську історію, то в однієї людини влада, медіа, і ми бачимо модерацію мізків 150-мільйонної нації.

Влащенко: Вы националист по убеждениям?

Руденко: Да.

Влащенко: Многие современные философы, в том числе и украинский философ Сергей Дацюк, утверждают, что будущее – не за национальными государствами. Они говорят, что будущее принадлежит сетям и большим корпорациям. А как вы к этому относитесь?

Руденко: Я читаю блоги й авторські колонки Дацюка. Але мені Снайдер подобається більше. Це дуже простий погляд на реальність. А як людину одну від однієї ідентифікувати? Це дуже спірне питання. Може, це колись і відбудеться. І це буде прекрасна пора. Але українець має знати свою історію. І мені б хотілося, коли я буду залишати цей світ, щоб я сказала, що мій народ сьогодні більші українці, ніж тоді, коли я народилася і з ними познайомилася.    

Влащенко: Что вы чувствуете от потерь – физических и моральных?

Руденко: Дуже тяжкі часи переживає вся країна. Ми втрачаємо найкращих. Це дуже драматично все – і коли в твоєму особистому житті це відбувається, і коли в масштабі такого всенародного горя. Щоразу я особисто собі говорю: це життя, воно різне. Давайте почитаємо Шекспіра, Гоголя, Шевченка. Тарас Шевченко дуже нам зараз заздрить через те, що він не мав навіть думки колись, що в українців буде своя держава.

Влащенко: У вас есть вопросы?

Руденко: Ви спілкуєтеся з людьми, які представляють різні спектри нашого суспільства. От яка у вас думка: які в нас перспективи? Чи є у нас можливість зараз виплисти у цій страшній буремній річці?

Влащенко: Тело, которое не идет, оно падает. До тех пор пока мы будем идти и будем сопротивляться – у нас есть перспективы. Они у нас исчезнут ровно в тот момент, когда мы капитулируем.

Спасибо большое. С нами сегодня была Валентина Руденко, человек с очень интересной биографией, один из самых информированных в стране, но сегодня Валентна Степановна доказала, что можно оставаться оптимистом, даже зная очень много. 

Источник: 112.ua

видео по теме

Loading...


Новости по теме

Виджет партнеров

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>