Эксклюзив. Оксана Билозир – гостья ток-шоу "Люди. Hard Talk"

19 января гостьей ток-шоу "Люди. Hard Talk" была певица, министр культуры и туризма Украины (2005) Оксана Билозир

112.ua
Влащенко: Сегодня у нас в гостях человек, который очень много лет находится внутри украинского политического поля. Это депутат многих созывов, известная женщина, известная певица Оксана Билозир.

Здравствуйте, Оксана. Вы скучаете по действующему политикуму? По Верховной Раде?

 Билозир: Я була у Верховній Раді 10 років. І коли після 2012 року я туди не потрапила, то в мене буле таке враження, що я – як пташка, яку на льоту зупинили і збили, тому що в мене було дуже багато справ, незавершених, дуже важливих, дуже цікавих, дуже потрібних, в які  було вмонтовано, включено багато людей. Тобто вибудовувались якісь конкретні, стратегічні напрямки. Але коли пройшло півроку, і я адаптувалася, я собі зрозуміла, що як добре, що ти не несеш відповідальності за все, що відбувається в парламенті; що тебе не зупиняють люди, і ти їм нічим не зобов'язана. І я сьогодні як політик, як експерт дуже багато речей коментую, тому що я не прив'язана до тих інтересів, які екстраполюються сьогодні в українському парламенті. Це солодке відчуття свободи. Я відчула, яке воно "солодке", коли стала міністром культури, тому що я поставила тоді табу на всі свої концерти, і, звісно, це було не просто, непросте рішення. Я не давала жодного концерту, жодного виступу – це була моя принципова позиція. І коли десь через місяць Ющенко і Тимошенко зібрали нас у Кабміні на такий об'єднаний обід, і кожен висловлював якісь свої позиції, я сказала, що Віктор Андрійович забрав у мене найсолодше, що в мене було, – свободу. Тому що, дійсно, коли ти стаєш політиком, ти стаєш заручником політичних інтересів і виразником тих чи інших  політичних колективних ідей, які, можливо, не завжди корелюються з твоїм внутрішнім "я", з твоєю внутрішньою життєвою позицією. Тому, в принципі, мені зараз дуже комфортно, мені дуже легко. Я дуже багато знаю, я дуже багато розумію, тому що, справді, я багато років була в епіцентрі подій, бачила ріст і падіння багатьох політиків. І це надзвичайно цікаво для мене.

 Влащенко: Было время, когда Ющенко и Тимошенко считали друг друга друзьями и единомышленниками. А как вы считаете, а почему не сложилось?

 Билозир: Я можу заперечити. Вони не були ніколи однодумцями. Вони були ситуативними партнерами: за певних обставин, на певному етапі розвитку України. Але вони не були друзями, вони не були однодумцями, тому, напевно, є об'єктивним все те, що трапилося. Крім того, ще велике значення має "він–вона". Тобто "він–вона", за Фрейдом, це дуже показово в цей момент, на жаль, спрацювало.   

 Влащенко: А кто в этой паре "він", а кто – "вона"?

 Билозир: "Вона – саме вона, а "він" – саме він. І саме вона, на мою думку, проявила не найкращі риси жіночого їства.

 Влащенко: Сейчас, кроме концертной деятельности, вы очень активно занимаетесь волонтерством и такой благородной деятельностью – освобождением пленных. Вы много раз были на востоке. А что, с вашей точки зрения, там вообще происходит? Насколько то, что вы там видите, реально совпадает с тем, что об этом пишут украинские СМИ?

 Билозир: По-перше, я концертів не даю. У мене в грудні мав бути ювілейний концерт у палаці "Україна". Він був запланований давно, ще рік тому, і я відмовилася, тому що стан моєї душі мені не дозволяє сьогодні давати концерти. Якісь часткові виступи, помірковані,  звичайно, я даю, роблю, але не даю концертів. Не можу. Що стосується мого перебування в зоні АТО. Я – учасник Афганської війни, тобто учасник бойових дій. Я двічі була в Афганістані, нагороджена чотирма медалями, тому що були дуже екстремальні ситуації, в яких ми там були. Причому двічі. Один раз можна поїхати, коли не знаєш куди. Але коли ти їдеш на війну вдруге, ти свідомо розумієш, куди ти їдеш. І парадоксально, що туди я їздила до батьків тих наших воїнів, які сьогодні є їхні діти, які повиростали. І коли я побачила, що відбувається… А так сталося цілком випадково. Оскільки я людина публічна, відома, до мене вийшли на певний зв'язок і сказали, що "потрібно проводити переговори, потрібно зустрічатися"…

 Влащенко: А кто к вам вышел на связь?

 Билозир: З "ДНР". "Потрібно зустрічатися, потрібно вести переговори, тому що в нас є ваші полонені". Це, до речі, був кінець липня. Фактично я була першою, хто почав це робити. Причому я абсолютно не думала, що я це зможу робити. Я вийшла на зв'язок, і ми зустрілися. Спецоперація "Альфи" була, ми зустрілися біля Донецька. 

 Влащенко: А с кем именно?

 Билозир: Це були представники одного з підрозділів, однієї з груп, які діють на території "ДНР".

 Влащенко: Это известные какие-то представители?

 Билозир: Вони відомі, але це не має значення. Там (особливо тоді) були різні терористичні  групи. Власне, вони і вийшли на зв'язок, і ми отримали тоді першого волонтера – одного хлопчика з Вінницької області.

 Влащенко: На каких принципах происходит этот обмен? Они вам – пленных, а вы им что?

 Билозир: Ми так само полонених.  

 Влащенко: Кто является вашим контактером с нашей стороны?

 Билозир: Я працюю виключно з СБУ. Відповідають за ці речі перший заступник Наливайченка Віталій Яловенко і Василь Васильович Вовк. Це є частина діяльності та відповідальності першого заступника голови СБУ.

 Влащенко: Как вы думаете, будет возможно всех поменять на всех?

 Билозир: По-перше, це записано в мінських угодах. Але проблема в тому, що тоді не було прописано механізму – що таке "всіх на всіх". "ДНР" і "ЛНР" для себе вирішили, що це по черзі міняти один до одного. Але це були різні обміни, вони різне мали співвідношення. "ЛНР" і "ДНР" прийняли собі за формат – не видавати офіцерський склад і не видавати людей з батальйонів "Айдар", "Донбас", "Азов". І це склало сьогодні просто катастрофічну проблему для української держави, тому що ми могли всіх обмінювати, крім "Донбасу", а найбільші знущання переносять наші воїни, які є в цих добровольчих батальйонах. Тому коли вони поставили вже таку катастрофічну позицію, що взагалі не будуть міняти "Донбас", тоді, звичайно, українська держава прийняла таке рішення, що потрібно кардинально ставити інші умови - "всіх на всіх". Складаються списки з української сторони, складаються списки з їхньої сторони, дається три дні, вибирається пункт перетину, і робиться цей обмін.

 Влащенко: А страшно там находиться? Вот вам, когда едете по этой территории? Или вы не заезжаете туда, где уже эти буферные зоны?

 Билозир: Ми міняємо за передовою нашою. Перед їхньою. Звичайно, страшно. Але в цю хвилину ти про це не думаєш, тому що розумієш, що саме потрібно зробити: забрати людей. Коли, наприклад, їду я, жінка, там є блокпости… Це, до речі, в мене ще афганський синдром. Коли будь-яка жінка з'являється на блокпостах… Там дуже багато волонтерів, я дуже вдячна всім тим жінкам, яких я там зустрічала, тому що для наших воїнів це є надзвичайно важливим: якщо є жінка, то ніби вже спокійніше, вже не так страшно. Ніби життя має перспективу. Це допомагає морально.

 Влащенко: Понятно, что там полно бандитов, криминала, людей, которые под этот шумок грабят и наживаются. Но говорят, что там есть и часть идейных. Кто эти люди?

 Билозир: Там є багато людей, і я не побоюсь цього слова, більшість цих людей, які не уявляють собі сьогодні формат співіснування у форматі Української держави з Європейською інтеграцією. Якщо, наприклад, взяти Західну Україну чи навіть Центральну Україну, то наші люди здебільшого для бізнесу і для власного пересування їздять до Європи. Для них це звичайний шлях. Для частини тієї території звичайний шлях це Москва, Ростов і т. ін. Там їхні родини, їхні бізнеси; всі свої продукти, товари, городину вони їздять продавати в Росію. Там для них нормальне, комфортне, світоглядне середовище, там їхній єдиний культурно-інформаційний простір. Тому переорієнтуватися їм сьогодні на зовсім інші пріоритети це майже неможливо. Принаймні, їм для цього потрібен час. І такий час, дуже поміркований, щоб вони могли мати можливість трошки "тут", але мати можливості для себе відкривати якісь інші життєві можливості. Так одразу чарівною паличкою або поставити загорожу і сказати, що ви вже тепер цього не маєте, а ви можете мати щось інше,  - не працює.

 Влащенко: Я хочу спросить у вас о Таисии Повалий. Вы много лет были с ней на одной эстраде. Вы обе были в Верховной Раде. Как такое могло произойти, что когда вся страна не знала, что будет завтра, она с группой депутатов поехала в Государственную думу со словами: "Вмешайтесь,  сделайте что-нибудь"?

 Билозир: Її позиція – це тільки її. Ми не можемо її за це критикувати, тому що це її позиція. Вона має право на свою позицію. Але відношення своє до цієї позиції ми можемо формувати. Є в мистецтві проекти, бізнес, а є особистості. Повалій ніколи не була особистістю. Вона не мала своєї думки, вона не мала своєї позиції, вона не мала своїх смаків. Вона мала продюсера, який зробив сімейний бізнес-проект. Це нормально, це абсолютно правильно. Для них це комфортно. 

 Влащенко: То есть она делала то, что ей Игорь говорил делать?

 Билозир: Абсолютно. На першому етапі це Ігор був. Далі пішли політичні такі провокації. Я не виключаю, що я була збудником таких речей, тому що я перша пішла в парламент у 2002 році, і спочатку всі так само казали: "Співачка! Що вона там буде робити?". Хоча ніхто не знав, що я до того часу закінчила і дипломатичну академію, і мала другу вищу освіту. Тобто я готувала себе до роботи в парламенті. Я зайшла туди свідомо, зайшла для роботи, і не зайшла, як прапор чийсь, і не для задоволення чиїхось політичних інтересів чи амбіцій. А всі решта, хто далі заходив… Вакарчук зайшов – і він одразу зрозумів, що це не його. Руслана так само. Руслана, взагалі, на мою думку, любить спробувати в житті все. І це так само її гарна позиція. А що стосується Повалій, це був просто такий значок на прапорі, який, до речі, і не спрацював на виборах. Але якби вони скопіювали ніби демократичний табір, який у саме такий спосіб, так само набирав митців, еліту, в їхньому розумінні цього слова…  

 Влащенко: А вы не виделись с ней в эти месяцы?

 Билозир: Ні, не бачилась. У мене не було потреби з нею бачитися. Вона живе своїм життям. Я ще раз скажу: це є просто фінансовий бізнес-проект.

 Влащенко: А как вы относитесь к тому, что сейчас зашли молодые артисты? Например, Злата Огневич, которая сейчас не хочет никому в парламенте давать интервью. Будут они там полезны?

 Билозир: Вони просто будуть ніякі. Якщо ти відкриваєш двері і заходиш на якусь дорогу, то ти для себе повинна прийняти рішення, що ти на цій дорозі щось повинна залишити. Якщо ти апріорі відкриваєш двері та розумієш, що ти тут нічого не знайдеш, нічого не залишиш, і невідомо, як воно відгукнеться на твоїй творчій біографії, в тому числі, то я би не робила цього кроку. Але вони про це не думають. Це знову ж ті маніпуляції, які були використані сьогодні. Лідерам після Майдану потрібно було чутливих, знакових людей. Злата Огнєвич це якби душа. У неї прекрасний голос, вона розумна, треба віддати їй належне. Вона не є проектом, це людина, яка робить сама себе. Але для партійного проекту потрібен був якийсь символ, окрім лідера. Проте вона там не виглядає, як однорідне тіло.

 Влащенко: Верите ли вы в то, что это правительство, которое сейчас сформировано, сможет провести реформы, и как вы относитесь к тому, что часть министров –иностранцы?

 Билозир:  Я позитивно до цього відношуся. По-перше, ми живемо в глобальному світі. Це абсолютно нормально, коли ми запрошуємо тих людей, які можуть принести щось нове. Нове бачення, людей, які не вмонтовані в цю систему, не пов'язані навіть якимось світоглядними речами, я вже не кажу партнерськими, дружніми речами. Я не думаю, що вони зможуть щось багато зробити. Але те, що це буде струс для системи, нові бачення, нові підходи, – вони залишаться. Навіть якщо ці люди підуть. 

 Влащенко: Журналисты писали, что вы хотели быть министром культуры,  что обсуждалась ваша кандидатура. Это правда?

 Билозир: Ніколи e світі. Двічі в одну річку не входять – це мій принцип по життю.

 Влащенко: А если б вам предложили, вы бы отказались?

 Билозир: Якщо б була політична воля на певні зміни… Міністерство культури – це міністерство стратегічне. Коли ми почали працювати в уряді 2005 року, в нас було одне стратегічне міністерство – МЗС.  А я заявила тоді, що в нас єдине стратегічне міністерство – це є Міністерство культури, тому що воно формує ідеологію, воно впливає на формування світогляду. Воно повинно закласти фундамент для виховання нової людини в єдиному культурно- інформаційному просторі.  

 Влащенко: Кириленко – это тот человек,  который нужен на этом посту?

 Билозир: Наскільки я пам'ятаю, Кириленко очолював комітет з питань культури і духовності у Верховній Раді, тому він мав моральне право на це претендувати. Якщо ми говоримо про конструктивне функціонування урядової машини, то якщо ми візьмемо Польщу, то там є таке. Віце-прем'єр з гуманітарної політики має ще й кілька міністерств під собою. Але якщо ми візьмемо сьогоднішній уряд, то в нас немає такої системи, що, наприклад, віце-прем'єр з аграрної політики є ще й міністром сільського господарства. Кириленко собі взяв цей формат, витягнув з контексту, тому що він надзвичайно амбітна людина. Я не бачила, щоб комітет з питань культури зробив якісь речі важливі чи вніс якісь законопроекти. Досі вони послуговуються тієї концепцією, яку ми ще напрацювали у 2005 р. Тобто відтоді нічого нового не було зроблено. Я вважаю те, що Кириленко взяв собі ще міністерство, це неправильно, некоректно, тому що віце-прем'єр з гуманітарної політики не має під собою жодного відомства. Тобто він має кабінет і не має ані ресурсів, ані впливів. Раніше до його посади нанизувалися  Міністерство культури, МОН і МОЗ. А сьогодні посада віце-прем'єра це гуманітарна сфера, але без впливу на міністерства. І плюс велика частина біженців. Тому що у нас головна гуманітарна проблема на сьогодні – це саме питання наших біженців,  наших переселенців.

 Влащенко: Вы кума и Ющенко, и Порошенко. Вы дружите с его женой Мариной. Часто ли вас на эту тему "шпыняют"?

 Билозир: Так весь час, звісно, шпиняють. По-перше, бути хрещеною – це дуже  велика, почесна християнська традиція. І до неї треба відповідно відноситися. Таким речами не можна розмінюватися. Ті люди, які про це говорять, вони просто без Бога в серці живуть.

 

Влащенко: А как вы проводите время с Мариной, когда встречаетесь?

 Билозир: Коли мене запросили стати хрещеною мамою, я була Оксана Білозір, номер один в українському шоу-бізнесі, а не просто якоюсь такою людиною, сусідкою чи хорошою подругою. А з Мариною ми спілкуємося, п'ємо чай, вітаю дітей.

 Влащенко: На какие деньги вы сегодня живете? Ваш муж Роман Недзельский возглавляет сейчас Дворец "Украина"?

 Билозир: Так. Але вони там зараз мало заробляють, тому що концертів немає. Тобто він фактично і працює сьогодні на всю сім'ю. А в мене є й свої доходи. Є дивіденди. Я 35 років пропрацювала на сцені, я була однією з ведучих митців. Я ж могла собі на життя назбирати!  Тому я незалежно і комфортно себе почуваю.

 Влащенко: Ваш вопрос мне?

 Билозир: Я знаю тебе як принципову, мудру, цікаву, гостру, актуальну журналістку. Я є жертва медіа-кілерства. Сьогодні можна знищити людину засобами масової інформації, як мене намагалися свого часу вибити з політичної колії саме у такий спосіб. Це неприпустимі речі. Як ти до цього ставишся?

 Влащенко: Это всегда зависит от общего уровня в стране. Как только общество перестанет это принимать, как только общество перестанет принимать такие вещи,  так их и не будет. Спрос определяет предложение. По мере того как страна будет очищаться и становиться другой, этого будет в медиа все меньше и меньше. А если говорить профессиональным языком, то как только у нас появится медийный рынок, вот тогда все это и закончится.

С нами сегодня была известнейшая певица, артистка, народный депутат многих созывов, общественный деятель и просто интересная женщина Оксана Билозир. Спасибо большое.


Источник: 112.ua

видео по теме

Loading...


Новости по теме

Виджет партнеров

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>