Эксклюзив. Шоумен Антин Мухарский - гость программы "Люди. Hard Talk"

Читайте полную версию интервью с шоуменом, телеведущим, художником, писателем, автором альманаха "Майдан. (Р)Еволюція духу" Антином Мухарским - только на сайте 112.ua

112.ua

Наталія Влащенко: Є люди, яких радо зустрічають повсюди. Тому що вони веселі, тому що вони дотепні, тому що з ними завжди не нудно. Наш сьогоднішній гість – це така людина-оркестр. Він співак, він актор, він видавець книжок. Ну, людина-оркестр, одним словом. Це – Антон Мухарський. Доброго дня, Антін.

Антін Мухарський: Доброго дня.

Наталія Влащенко: Рада Вас бачити. І я почну з інформаційного поводу. Знаєте, як то роблять завжди в таких радянських програмах. У вас є інформаційний повод, що називається. Ви видали…

Антін Мухарський: От він лежить у мене на причинному місці, на самому святому.

Наталія Влащенко: Це Альманах "Майдан. (Р)Еволюція духу". Розкажіть, яку саме участь Ви брали в цьому проекті? Чому тільки ваше прізвище на обкладинці?

Антін Мухарський: Тому що це мій авторський проект. Починаючи від ідеї. Я в даному випадку, можливо, буду схожий на Леоніда Чернівецького, але така історія була теж в мене. Прийшов ангел (я абсолютно серйозно кажу, я відчуваю раптом прихід якихось сил в моє життя) і сказав: "Ти маєш це зробити". Прийшов і сказав: "Ти маєш це зробити". Я кажу: "Це ж дуже дорого". А він каже: "Продай квартиру. І зроби це".

Наталія Влащенко: О, Боже.

Антін Мухарський: Так.

Наталія Влащенко: І Ви продали квартиру?

Антін Мухарський: І я продав, так. Це дуже коштовна річ, бо в неї вкладено… Ну, по-перше, бо в неї вкладено життя багатьох людей, які загинули на Майдані, сюди вкладено багатолітній, навіть більше скажу, багатостолітній досвід українського народу, який боровся за свою свободу. І сюди вкладено зусилля нашої творчої команди, яка чотири місяці цілодобово працювала над цією книгою. Тому що це велика кількість договорів авторських, це велика кількість годин творчих, креативних, яких вкладено для того, щоб зробити цей альманах. Тобто, в ньому вкладено все.

Наталія Влащенко: Я читала, що перші сто примірників Ви маєте продавати по 500 грн за примірник.

Антін Мухарський: Ні, 500 грн тільки перший.

Наталія Влащенко: Тільки перший?

Антін Мухарський: Тільки перший примірник. А далі – по 300.

Наталія Влащенко: Все зрозуміло. А що маєте робити з цими грошима? Повертати їх за квартиру?

Антін Мухарський: Нє. Квартира вже пішла. Хай вона іде.

Наталія Влащенко: Ви з нею вже попрощались?

Антін Мухарський: Да. Ви розумієте, у нас проблема в державі з дійсно меценатами. Тому що у мене, коли цей каталог тільки затівався, був прецедент, коли люди погодились дати гроші. І коли я їм сказав, що цей альманах… Вони думали, знаєте, після революції відразу таку штуку зробити. 2 тижні, ну місяць, думали вони. Коли я їм сказав, що це мінімум півроку, вони сказали: "Ні. Ти гроші нам ці давай назад". Я зрозумів, що мені краще віддати гроші і самому собі шукати свої ресурси, але зробити це швидко, зробити це якісно, зробити це вчасно.

Наталія Влащенко: А хто Вам сказав повернути гроші? І чому так…

Антін Мухарський: Меценати. Вони дали гроші, і коли я їм сказав, що це буде… Вони думали, що це зробиться… Такий проект зробиться за місяць.

Наталія Влащенко: А чому їм треба... За місяць потрібно?

Антін Мухарський: Ну, вони, знаєте, коли емоційний підйом, коли є ще інформаційний привід – революція тільки закінчилася. А потім почався Крим. А потім почалася війна, і їм вже якось нецікаво, розумієте, то робити. А я людина системна, я людина послідовна. Я розумію, що якщо це не зафіксувати, якщо це не зберегти для дослідників… Це, передусім, архівація цих подій, які були на Майдані.

Наталія Влащенко: Антін, а що там фото, інтерв'ю?

Антін Мухарський: Да. Я Вам розкажу. Тут інтерв'ю серед учасників, інтерв'ю й есеї, інтерв'ю, есеъ та аналітичні викладки. Письменники: Андрухович, Забужко, Жадан, Вінничук, Ірена Карпа, наші видатні культурологи, політологи, філософи. Це Сергій Дацюк, Ярослав Грицак, Вадим Скуратівський, Євген Сверстюк. Художники: Ройтбурт, Іван Семесюк, Олег Саман, Подерев'янський – як і художник, і філософ.

Наталія Влащенко: Всі знані імена.

Антін Мухарський: Так. Це люди, це зріз, а окрім того, це перший наш розділ. Він присвячений очевидцям, безпосередньо людям, які брали участь у подіях на Майдані, які, зокрема, були поранені: як Леся Жуковська, пам'ятаєте, в шию наскрізь…

Наталія Влащенко: Так-так. Я пам'ятаю.

Антін Мухарський: …як янголи Майдану. Пам'ятаєте, п'ять хлопців витягали вбитих і поранених на Інститутській, 20-го числа. Володимир Парасюк – це сотник, який повернув хід історії, я вважаю, чітко. Це…

Наталія Влащенко: А були якісь "авторські" за цю роботу, чи всі відмовились?

Антін Мухарський: Ні. "Авторські" ми платили, гонорарну частину ми виплачували авторам. Там якісь досить символічні гроші виплачували фотохудожникам. Ну подивіться… Ми передивились більше ніж п'ять тисяч фотографій.

Наталія Влащенко: Я Вам скажу, що я сама з великим задоволенням придбаю, коли альманах вже буде в продажу.

Антін Мухарський: Це просто наш сигнальний примірник. Я б зараз, знаєте, із задоволенням Вам презентував, але я що хочу Вам подарувати – оцей каталог "50 фотографій Майдану".

Наталія Влащенко: Дякую.

Антін Мухарський: От. Це теж частина цього великого проекту.

Наталія Влащенко: Дякую, я із задоволенням. Я думаю, знаєте, про те, що у всіх людей, які сьогодні живуть в Україні, Майдан, якій відбувся взимку цього року, я думаю, що ніхто зі мною… навіть не буде казати, що це не так… Це одне з найбільш важливих подій життя нашого.

Антін Мухарський: Безумовно.

Наталія Влащенко: Я думаю, що це так.

Антін Мухарський: Безумовно. Я вдячний життю і долі, що таке от сталося у моєму житті.

Наталія Влащенко: А Вам я дякую за таку величезну і гарну роботу і хочу перейти до інших питань. Я вчора тільки в Інтернеті прослухала Вашу таку запальну пісеньку "Путін, отцепісь", тільки там були інші слова…

Антін Мухарський: Да.

Наталія Влащенко: Я не можу його тут зараз вживати… замість "отцепісь". Запальна пісенька. Я знаю, що Ви виступаєте часто на сході і перед нашими вояками. Які Ваші враження від цих поїздок?

Антін Мухарський: В дитинстві, коли ми грали у "війнушку"… От моє дитинство минало в Радянському Союзі. Це ж ті фільми, война, тра-та-та, німці. Значить, і це все. От мені таке враження, що те покоління російських імперських шовіністів, вони, хтось, не награлися у "войнушку". І от вони прийшли погратися в цю "войнушку". А "войнушка" – дійсно, це не кіно. Це земля, це кров, це піт, це, знаєте, така виснажлива якась така, дуже нецікава… Ну да, якщо це не кіно, якщо це не героїка, яка вже показана художньо. Дуже виснажлива і страшна річ. Оце відчувається відразу, як ти приїздиш в зону АТО, – ти настільки гостро починаєш відчувати життя, цінність життя, можливість це життя втратити, тому що поруч стріляють. Ми там давали концерт, приміром, а під Слов'янськом ішов бій. Або коли ми зупинились на уже всім відомому, хто там був, на блокпості в Ізюмі, там така висота стоїть, і далі починається безпосередньо зона АТО, де стоять блокпости і питають… Ти питаєш: "А скільки до ставки – там, де стоять війська?". "Ну, – кажуть, – як поталанить, можна 20 хвилин проїхати, а можна півтори години". – "А від чого то залежить?" – "А то залежить від того, чи будуть стріляти. Якщо стріляють, ми перечекаємо". Вони підходять, стріляють півгодини, відстрілюються і потім тікають. От півгодини почекали – вони відійшли, поїхав далі. Тут не стійте, тут стріляють, тут прострілюється. Тобто таке враження, відчуття основне базове, що ти починаєш, дійсно, як заповідав великий Будда, жити одною миттю. От цим життям. Ти живий, дишиш, бачиш, серце стукає, і слава Богу. Тому що це може закінчитись. Така гострота от цієї миті…

Наталія Влащенко: Дивіться, Ви ж творча людина, Ви ж самі ж собі задавали питання, чому це сталося саме з нами?

Антін Мухарський: А я знав про це давно. Ця війна вже почалася давно. Це тільки зараз ми пожинаємо ці наслідки. Ця війна сталась ще в 91-му році. Коли не було прийнято закону про люстрацію, коли не була заборонена комуністична партія, коли я так само, як зараз "Правий сектор" або молоді хлопці, от так от поголив собі чуба, на вишиванку причепив червоно-чорний прапорець і ходив і теж вигукував – тоді вже вперше воно зазвучало: і "Слава Україні", і "Комуняку на гіляку". А потім воно все якось замулялося, розумієте. Особливо з приходом Кучми в 1994 році знову розвернули це кермо і загнали цей дух всередину, тому що тоді це треба робити. Росія – це страшна імперія. Страшна. Я, можливо, навіть трохи радикально зараз вискажусь, але це – царство сатани, де все перебріхується. Раніше комуністи так звані, вони винайшли це гасло… Не гасло, а таку ментально-ідеологічну парадигму: "Если бога нет, то всё можно. Человек – бог".

Наталія Влащенко: Бачите, коли наступив час, що вони… що бог для них з'явився, коли Путін, там, об'єднався з церквою, із Кирилом, зараз вони все це роблять з благословення церкви.

Антін Мухарський: Нє, розумієте у них навіть Христос… Оце сатанинська така ідеологія: у них навіть Христос дозволяє карати, вбивати, мучити, розумієте, таке середньовіччя своєрідне. Коли сатана, прикриваючись ліком Христа, робить різні потворні історії. Бреше, перебріхує, оббріхує. Це зараз КГБітська оця парадигма. Знаєте, от чому канали російські настільки брешуть? Тому що це чітка установка ФСБ. "Правда не буває абсолютною", – кажуть вони. А якщо абсолютної правди нема, то можна казати все, що завгодно, і це може бути правдою. Розумієте, от яка от сатанинська іде історія. Тому зараз те, що відбувається в Україні, це елементарна боротьба правди проти сатани. Ми є тим християнським воїнством, яке відстоює елементарне: бажання людини бути людиною. Революція гідності, революція духу – називайте це, як завгодно. Там, в Росії, править Хам. Хам прийшов, Хам-Каїн. Все, що є написано в гарних книжках, які, можливо, хтось читає ще інколи, в Росії все це перевертається з голови на ноги.

Наталія Влащенко: Чим ця битва завершиться?

Антін Мухарський: Перемогою добра.

Наталія Влащенко: Обов'язково.

Антін Мухарський: Росія буде зруйнована. Розвалиться царство сатани.

Наталія Влащенко: Ваш музичний проект "Кроткая українізація"…

Антін Мухарський: Нє кроткая (сміється).

Наталія Влащенко: А яка?

Антін Мухарський: Ну, лагідна. Вона не кроткая. Кроткій – це покорный. А лагідний - це ласковая.

Наталія Влащенко: Ага "Лагідна українізація", він широко відомий. Мені теж дуже подобаються ряд пісень цього проекту. Іноді я їх слухаю просто, коли в мене поганий настрій, знаєте. Скажіть мені, будь ласка, а в Росії… Як Ви… щось про це знаєте? Його знають, цей проект?

Антін Мухарський: Знають, так. Валєрій Рашкін, я не жартую, є такий комуніст в Саратові, Валєрій Рашкін, він подав заяву до Генеральної прокуратури Росії, із закликом заарештувати Антіна Мухарського і все його бандугруповання спровадити в Росію і там його судити за законами РФ.

Наталія Влащенко: Ну, і як просувається ця справа?

Антін Мухарський: Не знаю.

Наталія Влащенко: Не знаєте? Ну, бачите, вони взяли таку моду – заочно арештовувати наших громадян і заочно казати їм, що вони вже вирішили їх долю. Ви сказали в одному з інтерв'ю, що на цей проект Вас надихнули вороги України. Кого Ви вважаєте ворогами України, ну, окрім, зрозуміло, головного.

Антін Мухарський: Ну, про сатану ми вже поговорили. А про його ангелів, архангелів зараз можемо…

Наталія Влащенко: Про бек-вокал.

Антін Мухарський: Про бек-вокал і подтанцовку можемо теж поговорити. Це вся та камарилья, яка народжувалася теж на моїх очах. Камарилья народжувалася в такий спосіб. Були комуністи – комуністи, які свято вірили, які займали пости і т. д. Потім в них з-під ніг вибили ідеологічну базу, базис, що комунізм це ідеологія, яка переможе в світі, так? І терміново треба було шукати якусь ідеологію, на яку можна спертися. Безумовно, цим стало фундаментальне російське православ'я, яке чітко, я пам'ятаю в 92-му році, в 92-93, коли стався так званий розкол в Лаврі, з'явилися отакі великі банери. І коли я вперше замислився, що відбувається щось не дуже гарне. Православні християни не можуть так вчиняти. Коли так було написано: "Нє прічащаєм Кіевскій Патріархат. Горєть вам всем в аду". Але якщо ви християни, і якщо ти приходиш з молитвою, або ти приходиш з якоюсь…

Наталія Влащенко: Мають причащати всіх, хто прийшов

Антін Мухарський: ...і я зрозумів, що тут якась біда. Щось таке відбувається. Я був ще досить молодим. Не міг, там, проаналізувати цієї історії. Але з емоційної точки зори зрозумів, що якась біда-таки трапляється. І от дійсно. Розумієте, з'явилися оці філософи а-ля Дугіни, Євразійська історія…

Наталія Влащенко: "Русский мир".

Антін Мухарський: Да, "Русский мир", і ця ідеологія, вона почала всколихуватися, всколихуватися… А тому що вона так активно підживлювалася грошима, тому що, дійсно, гроші течуть рікою в зворотному напрямку…

Наталія Влащенко: Антін, а чи є наша вина в тому, що ми досить довго (ну, я не знаю, ми – це не Ви особисто, а ми всі), досить довго не сприймали цю історію серйозно?

Антін Мухарський: Безумовно. Є вина, не провина, а є наша совість.

Наталія Влащенко: Вони робили в Криму те, що вони хотіли, вони робили на сході України те, що вони хотіли. Вони туди приїздили, ніхто їх не затримував. Ви пам'ятаєте цю історію, коли в Севастополь приїздив Лужков і там казав просто речі, які були не сумісні з нашою конституцією і т.д?

Антін Мухарський: Я у Криму бував досить часто.

Наталія Влащенко: А ми дивилися на це і, там, саркастически улыбались і писали, що це недопустимо, замість того, щоб зробити його персоною нон грата.

Антін Мухарський: "Ми глибоко стурбовані".

Наталія Влащенко: Так, "ми глибоко стурбовані".

Антін Мухарський: Ну, це от рабська… Це постколоніальний синдром. Коли є пани… Ну, давайте брати аналогію, приміром, Індії, так, коли були там колонізатори англійські. Ну неможливо: індійці майже всі, особливо у вищих щаблях, знають англійську мову, вчаться в інститутах, тобто вони розуміють, що, в принципі, довгі роки метрополія тут правила. І оце от вічна проблема "хохла"… Хто такий хохол? Це не українець. Тобто, це українець, який служить москалеві. А москаль це хто такий? Це не росіянин ні в якому разі. Це – загарбник, окупант, наволоч, кат. Є ще декілька таких ознак, там, тіпа кацап. Хто такий кацап? Кацап – це будь яка людина слов'янської національності…

Наталія Влащенко: А чим відрізняється, з Вашої точки зору, скажімо, москаль від кацапа? Я вже заплуталася.

Антін Мухарський: Москаль – це агресивний. Москаль – це агресія, це окупант. Це імперський комуно-фашистський шовініст.

Наталія Влащенко: А кацап?

Антін Мухарський: А кацап – це така істота, ну, тварина в людині, яка от вижлуктавши, приміром, там, 1,5 літри алкоголю і просто надивившись телевізор, вона, там, хапає, і "Да ми щас вас там всєх закапаєм"…

Наталія Влащенко: А росіяни?

Антін Мухарський: А росіяни це… Росіянка – Валерія Новодворська, приміром, це мисляча людина, це – Солженіцин, це той же… От розумієте, росіян Росія не любила. Пушкіна – вбили, Лєрмонтова – вбили, Солженіцина – вислали. Якщо з'являється росіянин, який бачить і хоч якось починає казати це, – його ж сама Росія знищує.

Наталія Влащенко: Ну, і навіть приклад сьогоднішніх днів – це "п'ята колона". Вони відразу всіх, хто не згоден з їх політикою, це "п'ята колона" і зрадники. І все. Абсолютно вирішене питання.

Антін Мухарський: Тому росіяни – це люди, які розуміють відповідальність і не хочуть жити в цій російській парадигмі, коли є цар-батюшка, якому треба вклонитися будь-що.

Наталія Влащенко: О'кей. Давайте поговоримо про стосунки, про відношення сходу і заходу. От дивіться. Я почну, знаєте, от з такого, точечного питання. От у Вас є така весела пісенька "Шахтарська народна". Чи виконували її колись на Донбасі?

Антін Мухарський: Ну, я свідчень прямих не маю…

Наталія Влащенко: Ні, Ви там бували?

Антін Мухарський: На Донбасі з цим проектом – Орест Лютий? Ні. Далі Харкова ми поїхали б…

Наталія Влащенко: А хотіли би?

Антін Мухарський: Ні. Я ж не ставлю перед собою завдання, скажімо так, епатувати публіку або створювати прецеденти, там, для… це …

Наталія Влащенко: Добре, я по-іншому буду формулювати. Є щось таке, що нас повинно і має об'єднувати – всіх?

Антін Мухарський: Безумовно. Нас має об'єднувати закон. Один для всіх. Це те, чого нема в Росії. Оце вибіркова історія, знаєте, російські типові приповідки: "Закон, как дишло. Якщо не можна, але дуже хочеться, то можна". Тобто там двойна така мораль іде. Якщо ти на горі, якщо ти при владі, то тобі можна все. Те, що ми зараз бачимо на прикладі цього збитого "Боїнга". Брешіть що завгодно. Збили? Збили! Ми зараз з'ясуємо, зробимо, що це вони збили. Тобто брехня тотальна. Нема закону, нема честі, нема совісті. Ті поняття, які… Революція українська, вона була саме проти цього. Люди повстали проти беззаконня. Вони повстали проти антигероя, який панував в усіх мистецьких…

Наталія Влащенко: От я хочу Вас спитати в зв'язку з тим, тому що ми дійшли як раз до цього місця. Років два тому, по-моєму, у 12-му році я ж читала, там, ряд ваших інтерв'ю. Ви сказали, що "основна маса людей, яка живе в Україні, це – біомаса". Вони не здатні на протести, не здатні… Ви поміняли свою думку?

Антін Мухарський: Абсолютно. Я поміняв свою думку, тому що наш попередній…

Наталія Влащенко: Жалкуєте про те, що так сказали?

Антін Мухарський: Ні-ні, не жалкую. Як я міг жалкувати, коли я не бачив… Ми робили з художниками цілий проект – "Жлобологія". Чому він виник? Це був портрет антигероя. Ми не бачили… От ми як люди, які займаються мистецтвом професійно, не періодично, там, хаотично, а ми системно займаємося цим. Тобто ми, як покоління, визначили для себе головне питання: хто є герой нашого часу? Ми почали шукати героя і не знайшли. Навколо, навкруж існував один суцільний антигерой. Він був в телевізорі у вигляді, там, народного депутата, який там натирив грошей, щось сидить там, рішає, мутить. Їх повно там тих всіх людей.

Наталія Влащенко: Вони до сих пір рішають, сидять.

Антін Мухарський: Вони рішають… Які повелися повністю. Замість того, щоб читати книжки, робити політику, якось займатися якимось історичними, дійсно, місіями, яка покладається на політика, вони "Хто на какой машине ездит" і т. д., оцей гламур. Вони погрязли в цьому гламурі, скажімо так… Нащо вони родилися? Я бачу в них ущєрбних людей. Вони для мене не герої. Вони для мене – бидло.

Наталія Влащенко: А що відбулося за ці два роки, скажіть мені?

Антін Мухарський: За два роки відбулася зміна, взагалі, парадигми. Я навіть скажу більше: світової парадигми. Те, що відбулося в Україні, зараз є унікальним прецедентом для світового простору. Світ ще не здатний оцінити, тому що світ спить. Америка спить. Європа спить. Росія, зазомбована, теж спить. Тут народжується нова якість людини. Тут народжується, дійсно народжується, нова система взаємин між державою і особистістю. Коли особистість буде, через деякий час оці точкові очаги, вони будуть з'являтися в світі – ці повстання проти держави. Тому що держава взяла на себе абсолютно всі функції, які придушують вільну особистість. Вона контролює, вона якось, якимось чином впливає на твої рішення, вона маніпулює і вона модерує твою поведінку. І тому люди, які знаходяться, знов-таки, повертаючись до якихось філософських сентенцій, в пробудженому стані, отут з'явилася критична маса пробуджених людей, які беруть відповідальність на себе; які не хочуть і не будуть вже вибудовувати свої стосунки з державою на тому, що "я – раб, а ви мені як скажете, так я буду робити". Ні! Зараз цю державу, яка зараз народжується, буде контролювати народ. Більше того скажу. Майдан, як інституція, виконавши свою місію під час революції, має, дійсно, набути інституціонального розвитку. Це має стати новою формою народної демократії. Як це було в Греції давній, коли збиралася Агора і народ вирішував питання шляхом прямого голосування і делегування повноважень.

Наталія Влащенко: А як Ви собі це уявляєте?

Антін Мухарський: Я це уявляю собі, що зараз, поки йде війна…

Наталія Влащенко: Я маю на увазі механізм сам, як Ви уявляєте?

Антін Мухарський: Механізм я уявляю собі досить зараз абстрактно, але чітко. Він лежить в понятті, в площині такого поняття, про яке сказав…

Наталія Влащенко: "Досить абстрактно, але чітко" – це сильно сказано.

Антін Мухарський: Але це абстрактна, да, історія, вона поки що не має практичного втілення. Але абстрактно думка досить сформована. Лесь Подерев'янський вжив такий термін, коли збирається народу… Ну, я зараз скажу мовою оригіналу. Можна наведу? До…От збирається багато народу, і коли збирається критична маса народу, цей народ має право викликати будь-якого політика для звіту. Навіть більше того. Це треба внести в законодавство. Що раз на місяць збирається Майдан, і політик, якого хоче бачити Майдан, приходить про проведену роботу і про те, що він має робити. І такий спосіб – це є прямий контроль. Це контролюючий наддержавний орган народний. От таку конституціональну форму має набути Майдан, за моїм мисленням. Суб'єктивним.

Наталія Влащенко: Хочу… В мене ще дуже багато питань, а в нас вже заключна частина нашої бесіди. Буду швидко Вам задавати питання, а Ви мені швидко відповідати. От як зміниться, з Вашої точки зору, музичний ринок і, скажімо, літературний ринок, враховуючи останні події? Ну, скажімо, російські співаки перестали приїздити до нас. І їх тут ніхто не хоче бачити. Чи, скажімо, поставили, там, хрест для російських видавництв і т. д. Що буде, скажіть мені? Чи це буде сприяти розвитку нашого шоу-бізнесу?

Антін Мухарський: Значить, дивіться… Дивіться. Зараз, насправді…

Наталія Влащенко: Тільки коротко.

Антін Мухарський: Коротко. Важливий момент. Якщо українська творча інтелігенція спроможна буде заповнити цей вакуум якісною продукцією, то буде позитивна історія. Якщо неспроможна, це ми побачимо найближчим часом. Форум один, я маю на увазі "Мистецький арсенал", потім "Книжковий арсенал" і т. д.

Наталія Влащенко: Тобто від творчого потенціалу залежить.

Антін Мухарський: Да! Від творчого потенціалу. Зараз ми відповідальні…

Наталія Влащенко: О'кей. Ви продовжуєте співпрацю з "TВі" каналом?

Антін Мухарський: Ні.

Наталія Влащенко: Не продовжуєте. Чому? Ви так хвалили його генерального продюсера, я пам'ятаю…

Антін Мухарський: Я не продовжую канал, тому що я дорогий ведучий. В них немає грошей, щоб випускати мої проекти.

Наталія Влащенко: Два роки тому… А-а, я Вам задавала це питання про "біомасу", а хочу зараз задати інше. Ви теж говорили завжди про необхідність експансії культурної. Як вона має відбуватися сьогодні, коли ми чи не вперше, можливо, за останні сто років знову отримали історичний шанс? Історичний, абсолютно.

Антін Мухарський: В мене нема чітких планів. Культурна експансія має відбуватись за рахунок пасіонарних індивідуальностей. На жаль, держава Українська ніколи не спромоглася…

Наталія Влащенко: А кого Ви в нашій культурі вважаєте пасіонарними?

Антін Мухарський: Небагато.

Наталія Влащенко: Ну, скажімо, там, "Океан Ельзи", Вакарчук, ще хто?

Антін Мухарський: Значить, є критична маса гарних письменників. Вже з'явилася. Вона є. Це і Андрухович, це і Жадан, це Забужко, це Вінничук, це Ірена Карпа для певної категорії, скажімо так, людей. Вони своїми концертами, вони своїми виступами і своїми, там, не знаю… Поетів багато з'явилося, вони привертають увагу у думаючої категорії людей. Тому що мистецтво лежить завжди в площині елітній. Це у нас ми проводили таке дослідження. В цивілізованих країнах оцей прошарок людей, що цікавляться мистецтвом, складає від 10 до 15 відсотків.

Наталія Влащенко: Це повсюди так.

Антін Мухарський: У нас 0,5%. Піввідсотка українців цікавляться хоча б чимось, дотичним до мистецтва.

Наталія Влащенко: Це реальна цифра?

Антін Мухарський: Це реальна цифра. Ми взяли її з відвідин всіх мистецьких заходів, які відбуваються в Україні впродовж року.

Наталія Влащенко: Я хочу задати Вам ще одне питання. Ми вже торкнулися з Вами трохи Вашого проекту "Жлобарт" і хто такі жлоби. А скажіть, Ви ж вже якусь частину життя прожили, і у вас є досвід спілкування з людьми в Україні. Серед кого більше жлобів – серед еліти чи серед простого народу? На вашу думку.

Антін Мухарський: Відбулася підміна понять. Як сказав видавець, до речі, нашого формату, "гавносос включился; гавно почало вспливати все". І оце гівно воно всплило в так звану еліту, нагору. І практично всі депутати, практично весь істеблішмент, який існує, це цілковите гівно. Яке плаває, щось собі булькає. Воно булькає, а ми ці випаровування ще вдихаємо і дивимось через телевізор. Вони не цікавляться, дійсно, культурою. Вони не цікавляться. Тому для мене депутат, якщо я чую слово – депутат, це для мене апріорі – хрест на людині. Бо це синонім падлюки, дебіла, гівна і т. д., розумієте? Тобто, в нас відбулася підміна понять…

Наталія Влащенко: Антін, а якщо Вас завтра запросять якісь симпатичні Вам люди до списку, до партійного, Ви не підете в депутати?

Антін Мухарський: Ні, я не піду, ні. Я – абсолютно аполітична людина. Не аполітична людина я за своєю ідеологією, я – цілковитий анархіст. Я не визнаю права держави на зверхність по відношенню до особистості. Особистість стоїть для мене завжди в центрі мого, скажімо так, культурологічного дослідження. Ну, свободний людський дух, гідність людська, вона завжди в центрі всіх моїх робіт і уваги.

Наталія Влащенко: Ну, це ж не обов'язково погляди анархіста. Це ж можуть бути погляди ліберала? Валєрія Новодворська теж не визнавала права держави по відношенню до особистості.

Антін Мухарський: Я міг би зараз трошки уточнити. Тому що, дійсно, ліберальні цінності, особливо в Росії… Ліберали заперечують існування от тої державної машини, яка є. Тому вони, по суті, теж є анархістами. Ну, ми можемо зараз пуститися в широку дискусію, але я бачу мало часу…

Наталія Влащенко: Не будемо. В Україні є багато людей, які є прихильниками анархізму. Але як Ви вважаєте, чому тут партія не виникла, анархістська?

Антін Мухарський: А воно протиречить одне одному. Тому що анархісти це крайні індивідуалісти. Я був присутній…

Наталія Влащенко: Ну, заждіть, ну була ж партія анархістів в Росії?

Антін Мухарський: Ну, це не анархісти. Це – комуно-анархісти. Це червоні анархісти.

Наталія Влащенко: Ну, Бакунін був ідеологом анархізму.

Антін Мухарський: Анархізму, та. Але це був комуно-анархізм. Все-таки вони мали перед собою, скажімо так, ідею об'єднання анархістів. А вже об'єднання анархістів неможливе, тому що кожен анархіст, по своїй природі, крайній індивідуаліст. Вони не можуть одне з одним домовитись. Тому будь-яка структуризація анархістського руху є неможливою апріорі. Якщо це справжній анархізм.

Наталія Влащенко: Ви, знову ж, іноді говорите про те, що є Антон і є Антін. Антін – це людина творча, яка може продати квартиру для того, щоб зробити альманах, а Антон – це людина, яка розуміє, що в неї багато дітей і що вона має їх годувати і має заробляти. Ну, це було дуже для мене, так, цікаво прочитати… Розкажіть мені докладніше, якщо можна, поясніть цю життєву таку шизофренію і це роздвоєння. І як Ви з ним справляєтесь?

Антін Мухарський: Ну, скажу так, що моєю першою професією є акторська професія. Можливо, ці шизофренічні якості я набув саме в театральному інституті або впродовж своєї роботи в театрі. Мені мене самого мало. Я відчуваю в собі, що в мені живуть декілька людей. Зокрема, один, дійсно, Антон Мухарський, людина, що народилася в Києві, народилася в російськомовній родині, у мене всі родичі за дідів, прадідів є корінними киянами. В 89-му році, коли я повернувся з армії і потрапив в оцей вир визвольних змагань українських, 90-91-92 роки, народився Антін Мухарський. Тому що я зрозумів, причому абсолютно практично… Ми були на Хортиці, і директор Хортицького заповідника повів мене в архів, показав реєстр Запорозького козацтва і сказав: "Бачиш, Антон Попов, Антон Сідоров, Антін Непийпиво, Антін там такий-то".

Наталія Влащенко: Так народився Антін.

Антін Мухарський: Українська форма, ну, скажімо так, імені Антон. І тоді народився Антін. Потім, коли відбувалися події 10-12-го років, я маю на увазі прийняття закону про мову Колесніченка, скорочення української квоти в ефірі, народився Орест Лютий. Тому що Антін і Антон не могли висловлювати настільки радикально свою позицію, як це може робити Орест Лютий.

Наталія Влащенко: Як Ви з справляєтесь з ними? Коли Ви закриваєте… не знаю… там… в чулан Антона, і виходить Антін. Коли Ви навпаки вчиняєте?

Антін Мухарський: Ну, це трапляється за певних обставин. Коли, приміром, треба дати…

Наталія Влащенко: Це мені нагадує чомусь відомий анекдот про конгрес пофігістів.

Антін Мухарський: Ну, я розумію сенс. Але я справляюсь. Нормально. Вони у мене під контролем.

Наталія Влащенко: Ви обожнюєте профі. Ви завжди кажете про це. А як Ви відрізняєте профі від дилетанта.

Антін Мухарський: А за його, як це правильно назвати, резюме. Творчим. Я слідкую за людиною. Якщо мені належить з нею вступити в якийсь тривалий контакт, я обов'язково досліджую її надбання, а якщо ці надбання не відповідають… Бо багато фейків. Багато симуляторів з'явилося. Багато співаків, які насправді є, як би це сказати… І співаків, і актрис, ну, там, "папа купіл мнє, ну, кліп" зробив. Ну хіба ти співачка? Ну, "папа купив мені програму на телеканалі". Ну хіба ти телеведуча? Ну, фейки, розумієте?

Наталія Влащенко: Зрозуміло.

Антін Мухарський: Це те, що раніше, за часів, приміром, Станіславського, були придворні театри, куди люди збиралися, там пограли п'єси. І що, після того називати себе професіоналом? Для мене професіонал – це людина, яка професією заробляє гроші. Це головне. Головний статус професії. Якщо тобі за це платять, тебе хочуть, ти – професіонал.

Наталія Влащенко: Ну, це цілком зрозуміло.

Антін Мухарський: А якщо ти даєш гроші, щоб засвітитися, ти – фейк.

Наталія Влащенко: Це цілком зрозумілий лакмус. Якщо тобі платять гроші за твою діяльність, значить, ти – профі. От ця ваша історія зі Сніжаною. Я просто наприкінці повинна задати це питання, тому що воно всіх дуже хвилює. Чи це дійсно розлучення? Чи це просто така… Знаєте, використовують часом такі речі, для того щоб рейтинг…

Антін Мухарський: Я не граюся в такі речі, це досить серйозна історія, яка ще триває. А першого липня я подав заяву на розлучення, тому що наші стосунки зайшли в критичний кут. Все. Далі, я думаю, треба виводити їх в іншу площину.

Наталія Влащенко:Антон, я просто трохи знаю вашу історію, і вона багаторічна дуже. Я не кажу, що буда дружна сім'я, що багато дітей. Зрозуміло, що це дуже важливо і серйозно. Але це ж не був шлюб, знаєте, невідомо чому, тому що нам було по 15 років і т. д. Ви ж розходилися, сходилися, і сходилися саме тому, що ви кохали один одного. А як, знаєте, я завжди кажу… Може я не права… Я кажу, що кохання це те, що не може закінчитися взагалі. Можна розлучитися, кохання не закінчилося, але люди розходяться, тому що вони розуміють, що вони більше не можуть бути разом. Це не обов'язково кінець кохання. У вашому випадку це як? Це кінець чи це просто тому, що треба розійтися по різних кутках?

Антін Мухарський: Я зараз знаходжуся в цій стадії, коли я намагаюсь проаналізувати ці стосунки. У мене ще немає чіткої відповіді на багато, багато речей. У мене ще немає чіткого розуміння, чим це все закінчиться. Безумовно, що це закінчиться з нашою смертю, одного і другого, або… Я, там, не знаю… "І умєрлі оні в одін дєнь" і т. д.

Наталія Влащенко: Дуже багато місця у Вашому житті це займало.

Антін Мухарський: Дуже багато. Ми, скажімо так, поруч один з одним вже існуємо з 89-го року. 25 років. Коли ми побачились, у нас виникло перше кохання. Ще в театральному інституті ми ходили, гуляли, взявшись за ручки, і т. д. і т. п. Потім була 12-річна пауза, коли ми кожен створили свої родини. Потім ми знову зійшлися. Ну, я не знаю. Ці стосунки ще… Ну як вони можуть закінчитися, як в нас троє спільних дітей? Я не знаю, як вони будуть розвиватися, але те, що було там останнім часом, це був просто Армагедон. Ну, в мене немає сил. У мене вже серце не витримує. Я просто реально був пару разів на грані не те що нервового зриву, а на грані, там, інфаркту, або, не знаю, чогось гіршого. Я не хочу. Я просто відчув вже дихання смерті, розумієте. Ми були настільки одне до одного налаштовані агресивно, що між нами от так от вже ніж лежав. Розумієте? Я чесно скажу, я не захотів далі, щоб це тривало, тому що в нас діти. І хай кожний з нас живе довго і щасливо. Але там, де є кохання, там є пристрасть. Там, де є пристрасть, там є ненависть, коли це кохання закінчується. Це якась історія, про яку я, можливо, колись напишу. Роман.

Наталія Влащенко: Я думаю, що це буде цікаво. Чи Ви хочете щось спитати в мене?

Антін Мухарський: Чи хочу я щось спитати? Коли Путін здохне?

Наталія Влащенко: Ой, якби я знала про це. Я думаю, що до мене така б черга вибудувалась людей, яким можна про це розповісти. Я так, як і Ви, хочу, щоб це скінчилося як можна скоріше для нас. Я думаю, що це випробування не тільки для нас, а й для всього світу. Ну, людини з цим прізвищем.Дякую, Антін. З нами сьогодні була людина, яка вразила мене, і я думаю, що і глядачів вразить своєю відвертістю. З нами був письменник, поет, музикант, журналіст Антін Мухарський. Дякую, за відвертість.

Антін Мухарський: Дякую дуже.

Источник: 112.ua

видео по теме

Новости по теме

Новости партнеров

Загрузка...

Виджет партнеров

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>