Новий водогін для Миколаєва. З’явилися ексклюзивні подробиці масштабного будівництва.

Центральна влада почала вирішення проблеми з питною водою для Миколаєва навесні 2024 року. Кабінет Міністрів вніс зміни до торішньої постанови, що передбачає будівництво водозабору з річки Південний Буг у місті Нова Одеса Миколаївської області та магістрального водогону для постачання питної води миколаївцям.

Реалізація цього заміру обійдеться державі в 7,4 млрд грн. Однак, новий голова Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури Сергій Сухомлин зазначив, що фактичне споживання води в Миколаєві становить від 75 до 98 тис. кубометрів на добу, а в пікові місяці до 108 тис. кубів. Ці показники близькі до рівня споживання води до Другої світової війни.

Проте, в генеральному плані Миколаєва, затвердженому у 2007 році, зазначено, що потужність водопроводу повинна становити 170 тис. куб. м води на добу. У технічному обгрунтуванні будівництва нового водозабору з Нової Одеси, вказана потужність становить 160 тис. куб. м води на добу (I ділянка) і 230 тис. куб. м води на добу (II ділянка).

За думкою Сухомлина, немає потреби будувати водозабір потужністю 160 тис. куб. м, коли фактичне споживання становить до 100 тис. кубів. Крім того, потрібно врахувати втрати води у мережах Миколаєва, які становлять 55-60%. Тому, якщо будувати новий водозабір з меншими трубами, це забезпечить потреби миколаївців у питній воді і знизить витрати бюджетних коштів.

Сухомлин також пропонує використовувати сонячні панелі для зменшення споживання електроенергії та зробити спорудження біля станції водозабору та станцій підкачки водогону. Крім цього, домовленість про поставку обладнання для нового водозабору вже мається з однією з європейських країн.

Наприклад, іноземці готові придбати насоси, фільтри та інше обладнання. Сухомлин пояснив, що було розглянуто два варіанти розв'язання проблеми питної води для Миколаєва: реконструкція Миколаївського водосховища та будівництво водогону з Нової Одеси. В умовах обмежених ресурсів та ризику непостачання води обрали другий варіант, який виявився набагато економічнішим і швидшим.

Держвідновлення також планує реконструкцію очисних споруд Миколаєва, які потребують відновлення через використання води з високим вмістом солі. Однак, через відсутність коштів для гарантії повного фінансування проекту, виникла необхідність у придбанні модульних очисних споруд.

Ситуація з питною водою в Миколаєві вирішувалася кілька років, але лише за участю нового керівництва Держвідновлення та після призначення віцепрем'єра Олексія Кулеби. Цей процес спричинив сумніви Європейського Союзу і призвів до переговорів з європейськими виробниками обладнання для водозабору. Наразі ситуація з розподілом води в Миколаєві змінюється на краще.

Миколаїв був без централізованої питної води понад два роки після того, як водогон з річки Дніпро був знищений російською армією. За цей час місцеві жителі отримували воду з інших джерел.