Сонячний зонд NASA вперше зафіксував, як плазма падає назад на Сонце.

Як повідомляє ТСН: Сонячний зонд Parker Solar Probe вперше зафіксував деталі процесу, коли частина магнітного матеріалу повертається на Сонце після потужного викиду. Ці нові дані були отримані під час рекордного зближення з апаратом у грудні 2024 року.

За повідомленням NASA, під час викиду корональної маси не вся плазма та магнітні поля залишають Сонце. Частина матеріалу формує так звані «припливи» — згустки речовини, які повертаються в сонячну атмосферу та змінюють її структуру. Раніше такі явища спостерігали лише з відстані, однак Parker Solar Probe зміг зафіксувати їх ізсередини сонячної корони.

Зближення з Сонцем та нові спостереження

24 грудня 2024 року зонд пролетів на відстані близько 3,8 мільйона миль від поверхні Сонця. Завдяки його камері WISPR було зафіксовано момент, коли після викиду корональної маси витягнуті потоки плазми почали падати назад. Це дало вченим можливість уперше точно виміряти швидкість і розміри цих потоків.

Науковці пояснюють, що під час вибухів корональної маси магнітні лінії рвуться і перебудовуються — цей процес називають магнітним перез’єднанням. Частина новостворених магнітних петель спрямовується в космос, а інша частина знову приєднується до Сонця. Ця «рециркуляція» може змінювати магнітний ландшафт зірки та впливати на напрямок майбутніх сонячних викидів.

Важливість спостережень для Землі

За словами експертів NASA, навіть невелика зміна в траєкторії коронального викиду має велике значення: вона може визначити, чи досягне сонячна буря Землі, Марса або пройде повз. Це безпосередньо стосується безпеки супутників, GPS-навігації, енергосистем та майбутніх пілотованих місій.

Отримані результати допоможуть покращити моделі космічної погоди і точніше прогнозувати її вплив на Землю та інші планети. У NASA зазначають, що з подальшими прольотами Parker Solar Probe вчені зможуть краще зрозуміти, як змінюється Сонце, особливо в період переходу від сонячного максимуму до мінімуму.

Також важливо зазначити, що NASA втратила контакт з одним із трьох своїх супутників на орбіті Марса — апаратом MAVEN, який зник за зворотним боком планети. Хоча така втрата сигналу є прогнозованою, мережа DSN не змогла повторно отримати зв'язок, тому операційні групи досліджують аномалію, що може загрожувати науковим дослідженням.

Отже, дослідження Parker Solar Probe відкриває нові горизонти для науки про Сонце і его вплив на навколишній космос. Спостереження за такими явищами підвищать точність прогнозів космічної погоди, що, в свою чергу, допоможе краще підготовитися до можливих небезпек, пов'язаних із сонячною активністю.