Був невиправним оптимістом та досвідченим водієм. Згадаймо Юрія Булигу.

Пам'ять загиблих війною – до цього дня українці вшановують хресних батьків, чиє життя витягло російсько-українська війна. Нині згадаємо Юрія Булигу.

На Харківщині, у селі Борщова, 5 вересня 2022 року під час бойових дій загинув Юрій Олександрович Булига. Про це повідомила компанія "АрселорМіттал Кривий Ріг", де він працював водієм до початку війни, а також Новгородківська селищна територіальна громада.

Юрій Булига народився 14 квітня 1977 року та проживав у Новгородці. Він навчався в школі № 1, ПТУ № 36 та працював на місцевих підприємствах.

Останнім часом він разом з родиною проживав у Кривому Розі, де працював водієм автотранспортних засобів у кар'єрі компанії "АрселорМіттал Кривий Ріг".

Юрій Булига був призваний на службу 27 травня 2022 року. Він був командиром відділення стрілецького взводу стрілецької роти й захищав незалежність нашої країни на Харківському напрямку. Він мав позивний "Белаз", так як працював на такій машині перед призовом.

Колеги з "АрселорМіттал Кривий Ріг" згадують Юрія Булигу невиправним оптимістом, відповідальним та досвідченим водієм.

Він був пристрастим до своєї роботи, знав свою машину кожної гвинтика. Він завжди міг дати пораду і залишити все, щоб допомогти іншим. Ми були колегами по роботі і сусідами у гаражі, і доброго сімейного чоловіка було важко знайти. Він міг не йти на фронт, але він сприймав нашу країну як свою родину. Тому він не міг не брати участі в захисті. До останнього дзвоника з фронту він телефонував і завжди казав, що все добре. Нажаль, ми втратили його. Ця війна забирає кращих, але ми завжди будемо пам'ятати наших героїв.

5 вересня 2022 року він загинув у селі Борщова на Харківщині, коли виконував свої бойові обов'язки. Юрію Булизі було 45 років.

Прощання з Героєм України, військовим Збройних Сил України Юрієм Олександровичем Булигою відбулося 17 вересня 2022 року на Алеї Слави Краматорівського кладовища в Кривому Розі.

Дружині та синові захисника залишилася велика пустота.

Ми приєднуємося до хвилини мовчання. Ми вшановуємо пам'ять усіх українців, які загинули за Батьківщину. Ми згадуємо тих, хто загинув від російських загарбників, запалюємо свічки пам'яті і схиляємо голову у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, щоб вшанувати пам'ять громадян України, які віддали своє життя за свободу і незалежність країни, усіх військових, цивільних та дітей, хто загинув у боротьбі проти російських окупантів та від нападу ворожих військ на українські міста і села.