Франція та Великобританія готові направити в Україну по 5 тисяч миротворців.

Миротворча місія України: позиції Франції та Великобританії

Як повідомляє UATV: Франція та Великобританія оголосили про готовність направити свої контингенти в Україну, кожна країна планує надіслати близько 5 тисяч миротворців. Президент України Володимир Зеленський підтвердив цю ініціативу та зазначив, що питання розміщення підрозділів залишається відкритим.

6 січня 2026 року президенти України та Франції, Володимир Зеленський і Еммануель Макрон, а також прем'єр-міністр Великобританії Кир Стармер, підписали декларацію про розгортання багатонаціональних сил в Україні. Цей крок передбачає активну участь обох країн у миротворчій місії, спрямованій на стабілізацію ситуації в регіоні.

22 лютого 2026 року міністр оборони Великобританії Джон Хілі висловив намір стати першим міністром, який направить війська в Україну після укладення мирного договору. Він зазначив:

“Я хочу бути тим міністром оборони, який направить британські війська в Україну, тому що це буде означати, що ця війна нарешті завершена.” - Джон Хілі

Таким чином, плани щодо військової підтримки України набирають обертів. Незважаючи на ці ініціативи, опитування громадської думки вказує на те, що:

• 53% жителів Німеччини виступають проти розгортання миротворчих військ в Україні;
• 43% французів також не підтримують відправку військ.

Ці дані свідчать про неоднозначне ставлення суспільства до участі своїх країн у миротворчих місіях. Еммануель Макрон підкреслив важливість національних збройних сил України, зазначивши, що

“головною гарантією безпеки України залишаються її збройні сили.” - Еммануель Макрон

Таким чином, міжнародні зусилля, які проявляються через готовність Франції та Великобританії направити миротворців в Україну, співіснують з певними внутрішніми викликами та суперечностями в суспільній думці. Питання безпеки та підтримки України залишається актуальним і вимагає подальшого обговорення та аналізу з боку міжнародної спільноти. Участь міжнародних сил може суттєво вплинути на стабільність у регіоні, але одночасно викликає занепокоєння у громадськості, що вказує на необхідність врахування думки населення при ухваленні рішень щодо військової допомоги.