20-річний розвідник Кирило Руденко загинув на Донеччині: історія героя з США.

Як повідомляє ТСН: Нещодавно в Києві провели прощання з молодим українським військовим Кирилом Руденком, позивний «Козир», якому нещодавно виповнилося 20 років.

Кирило виріс у столиці, його дитинство минуло на Позняках. Потім він виїхав до США до матері, де навчався в місцевій школі.

За словами рідних, за два тижні до свого 18-річчя хлопець вирішив повернутися до України, щоб стати на її захист.

«Він був світлою, доброю і водночас надзвичайно принциповою людиною. Молодий, красивий, стриманий, із внутрішнім стрижнем і чітким відчуттям справедливості та ідейності. Він ніколи не ховався за спинами інших і завжди діяв так, як підказували серце й совість»,

— розповідають рідні Кирила.

Ці риси, на думку близьких, привели його до військової служби. Після проходження навчання влітку 2025 року, у 19 років Кирило добровільно приєднався до 3-ї окремої штурмової бригади, розвідувального батальйону Hatred.

Кирило загинув 11 грудня 2025 року.

«Це сталося холодного зимового ранку на Донеччині під час виконання бойового завдання. Для держави він — Захисник і Герой. Для нас — наш хоробрий хлопчик, син, якого любили й любитимуть завжди»,

— кажуть рідні.

Один із побратимів згадує спокійний момент між вишколами після важкого підйому в гори: вечір, чисте блакитне небо, Кирило лежить на рюкзаку, курить сигарету та читає історичну книжку англійською.

Ця сцена, за словами друзів, залишилася в пам'яті як образ спокою та внутрішньої гідності. Кирило уособлював цінності, які не декларують, а живуть: авантюризм, інтелектуальність, благородство, принциповість, вірність слову й побратимству.

«Дивлячись на нього, я бачив нове покоління „Авангарду“ — людину, яка стала невід'ємною частиною нашої родини, нашого братства»,

— згадує один із побратимів.

Загибель Кирила разом із його побратимом на позивний «Адвокат» стала великою втратою. Їхній бойовий шлях перетворився на історію, що виходить за рамки особистої втрати.

Побратими з розвідки описують Кирила як небагатослівну і зосереджену людину, яка говорить справами. Він був скромним у побуті, але надійним у виконанні завдань.

Кирило швидко вникав у суть завдання, уважно працював із інформацією і ніколи не імпровізував, коли потрібна була точність. Його професіоналізм поєднувався з повагою до команди та дисципліною. Коли отримував завдання, виконував його бездоганно.

Із ним завжди відчувалося відчуття порядку — кожен знав, що свій сектор він тримає під контролем.

Про Кирила говорять із глибокою повагою як про людину, що втілила архетип героя власним життям і смертю.

Пам’ять про Кирила Руденка залишиться живою у розповідях, цінностях та у його прикладі, який надихає бути гідними.

Його батько також наразі служить на фронті у стрілецькій бригаді.

Кирило Руденко увійшов в історію як сміливий та принциповий захисник своєї країни. Його шлях від дитинства на Позняках до служби в армії та героїчної загибелі надихає багатьох українців. Пам'ять про нього живе в серцях рідних, друзів та побратимів, які продовжують його справу, служачи Україні. Кожен спогад про Кирила нагадує нам про цінності справжньої відваги, дружби і відданості.