Боєць НГУ з перерізаним горлом вибрався з ями та 5 діб повз до своїх: історія порятунку.

Як повідомляє FREEДOM:

Владислав: боець НГУ, який пережив катування в полоні

Владислав, військовий Національної гвардії України, провів кілька днів у полоні, ставши свідком загибелі семи українських солдатів. Після тяжкого поранення йому вдалося повернутися до своїх. З Владиславом зустрілася знімальна група телеканалу FREEДОМ.

“Все время перед глазами были жена и моя дочка”, — пише український воїн.

Після жахливих переживань у російському полоні 33-річний Владислав поки що не може говорити. Його захопили неподалік Миролюбовки в Донеччині.

“Он пишет: нас окружили, а нашу позицию разбомбили. Потом он писал, что его завели в подвал, а там было очень много крови. И все те парни, которые погибли, уже стояли на коленях уже связанные”, — говорить брат Владислава Євген.

Про тортури Владислав зміг розповісти лише після визволення. Російські окупанти намагалися змусити його видати військові секрети.

“Пишет, захотели выяснить — где дроны наши, где позиции, где артиллерия”, — добавляет мужчина.

“Где все находится, хотели узнать. Они не рассказывали, и их пытали. У одного была кличка “Черный”. Они говорили, что он уже третий заход на войне, чтобы в тюрьме не сидеть, что они зэки”, — рассказывает жена Владислава Виктория.

Наймолодшому з семи полонених, за словами Владислава, було не більше двадцяти років. Його звали Віктор, і він загинув на очах у хлопця. Владиславу перерізали горло і кинули разом з іншими у яму.

“Ему повезло, что когда их бросили в яму, то еще сверху мусором присыпали, чтобы не так видно было, что они там. И ему повезло, что там была разбитая бутылка. У него руки были связаны за спиной. А той бутылкой он смог перерезать веревку и потом выбрался из ямы”, — говорит Виктория.

“Из того, что он мне писал, то потом переоделся в гражданку, чтобы не в форме быть, и полз уже дальше к своим”, — добавляет брат Владислава Евгений.

13 серпня родині стало відомо, що Владислав пропав безвісти, а 15-го родичі здавали ДНК для можливого упізнання загиблого. 17 серпня дружині зателефонував командир.

“Он сказал, что Влад приполз на позиции, жив-здоров. Не хотели меня пугать, сказали, что него есть небольшие повреждения”, — вспоминает жена Владислава Виктория.

Лікарі вважають, що люди з таким пораненням, як у Владислава, довго не виживають — смерть настає протягом кількох годин через масивну кровотечу. Він добирався до своїх п’ять днів, і лікарі вважають це справжнім дивом.

Владислав вважає, що вижити йому допомогли військові та медичні навички. Чоловік на службі вже 15 років і регулярно проходив курси першої медичної допомоги. Він знав, як зупинити кров й правильно перев’язати рану.

За даними уповноваженого Верховної ради України з прав людини Дмитра Лубинця, у 2024 році було зафіксовано 109 офіційно підтверджених випадків страт українських полонених. Протягом шести місяців 2025 року вже відомо про 51 вбивство українського військовополоненого.

“Только спецподразделения ГУР МО Украины зафиксировали более 150 фактов казней пленных украинских защитников. Во многих случаях есть свидетельства о прямых приказах убивать пленных. Эти преступления – часть целенаправленной политики руководства страны-агрессора России”, — сообщили в Telegram Главного управления разведки Министерства обороны Украины.

Несважаючи на всі переживання, Владислав після відновлення хоче повернутися на фронт, аби помститися за вбитих російськими військами українських солдатів.

Відзначено, що історія Владислава є прикладом героїзму та стійкості українських військових під час війни. Його переживання в полоні і здатність повернутись до бою підкреслюють жорстокість ситуації, в яку потрапляють українські солдати, та важливість підтримки, яку вони потребують після пережитого. Ця історія привертає увагу до трагедій, які стикаються солдати та їх родини, і нагадує про триваючі великі втрати в Україні.