Поразка України як можливість.

Одна з найсмішніших спроб українських інтелектуалів - це скаржитися на неприпустимість називати заморозку війни з Росією корейським або німецьким варіантом. Мовляв, ситуація там інша, бо там є розділені народи, а в нашому випадку Росія швидко знищить все українське на окупованих територіях. Але це просто поразка, і це є український варіант. Треба прийняти цю поразку і назвати її українським сценарієм.

Український сценарій - це коли ти протягом багатьох років ігноруєш ознаки надходження бурі і просто пливеш за течією. Потім, коли починається буря і ти втрачаєш Крим і частину Донбасу, ти протягом 8 років говориш про реформи і українізацію, але насправді нічого не робиш. А коли народ піднімається відбиватися від агресора, держава знову повертається до свого старого сценарію - красти і пускати в обіг розповідки про кордони 1991 року. Намагаються придумати, як назвати поразку перемогою і як продовжувати війну без підтримки Заходу і без підтримки народу.

Але це самообман, який може призвести до втрати часу, обвалення фронту і втрати державності. Важливо зрозуміти, що наша мета в цій війні - зберегти державність і адаптуватися до нових умов. Ми не зможемо сьогодні повернути Крим і Донбас, можливо, ніколи. Але визнання поразки сьогодні не означає стратегічної перемоги в майбутньому. Потрібно ставити перед собою нові стратегічні завдання і перебудовувати все - соціальні відносини, економіку, армію, науку, медицину.

Україні потрібен культ розуму, який допоможе знайти вихід з складної ситуації. Відмовляючись від ілюзій і визнаючи реальність, ми зможемо зробити кроки до майбутньої перемоги. Ігнорування реальності призведе лише до шкоди.