Волонер з полону записав пісню, створену в російській катівні: історія кохання та перемоги.

Як повідомляє ТСН: Для Владислава Каретника 2025 рік став роком, коли здійснилися його мрії. Після трьох років у російському полоні, куди він потрапив, захищаючи Маріуполь, він не лише повернувся додому на Великдень, а й знайшов кохання, а також записав пісню, яку створив і вивчив на пам’ять у катівнях ворога.

«Сни я контролювати не можу»: реабілітація і спогади

Владислав уже вісім місяців вдома. За цей час він пройшов фізичну реабілітацію та трохи відновив свій емоційний стан, але спогади про минуле все ще нагадують про себе.

«Намагаюся все забути, але сни я, на жаль, не можу контролювати. Кілька разів на тиждень приходять спогади з Маріуполя або з полону»

Але тепер у його квартирі вже стоїть ялинка – вперше за чотири роки Владислав зустрічатиме Новий рік у вільній Україні, у родинному колі.

Музика як броня: 16 пісень без жодного аркуша паперу

Історія творчості Владислава в полоні вражає. Не маючи можливості записувати на папері, він створював музику в голові. Так з'явилося 16 композицій. Слова кожної він зазубрював, а мелодію наспівував побратимам, щоб не збожеволіти від навколишніх жахів.

«Коли було важко, я сам собі в голові співав – це був стимул не здаватися»

Першу пісню Владислав присвятив найдорожчій людині – мамі, яка підтримувала полонених з Маріупольського гарнізону. Відразу після повернення він записав цю пісню на студії як подарунок мамі на день народження.

Нове диво: весілля на вершині гори

Під час першого інтерв’ю Владислав усміхався, згадуючи про маму та музику, а тепер його очі світяться, коли він говорить про Ірину. З обраницею він познайомився вже після полону, і вона стала для нього опорою у важкі моменти реабілітації.

Пропозицію Владислав зробив так само впевнено, як і захищав країну. Пара вирушила в Карпати, і на вершині гори, під час прогулянки на квадроциклах, він попросив Ірину стати його дружиною.

«Я її дуже сильно кохаю, це моя зірочка. Напевно, так зірки склалися, щоб ми познайомилися»

Плани на майбутнє

Сьогодні Владислав сповнений оптимізму. Друзі вже створили музичну студію і чекають на нього, щоб перетворити інші його «полонені» пісні на повноцінні записи.

Відновлення Владислава після випробувань у полоні є надзвичайно важливим для його особистого зростання та розвитку. Музика, яка стала для нього способом витримати жахи, зближає його з коханою та рідними, а плани на майбутнє лише підтверджують його бажання жити повноцінно. Одночасно, його історія слугує надихаючим прикладом resiliency для інших.