Марс впливає на льодовикові періоди Землі: відкриття вчених.

Як повідомляє ТСН: Вчені з'ясували, що Марс має значний, хоча й раніше не врахований вплив на клімат Землі. Нещодавнє дослідження показує, що гравітація цієї Червоної планети втручається у формування кліматичних циклів, які регулюють чергування льодовикових та тепліших періодів протягом мільйонів років.

Клімат Землі змінюється відповідно до циклів Міланковича, пов'язаних із тривалими коливаннями орбіти, нахилом осі та зміщенням полюсів. Це відбувається через гравітаційний вплив інших планет Сонячної системи, що поступово змінює рух Землі навколо Сонця.

Раніше основна увага в цих циклах приділялася Юпітеру та Венері. Проте нове детальне дослідження показало, що, незважаючи на свою меншу масу, Марс також відіграє важливу роль. Команда під керівництвом астронома Стівена Кейна провела серію комп'ютерних симуляцій, змінюючи масу Марса від нуля до десятикратної в порівнянні з реальною. Ці моделі дозволяли спостерігати, як зміни маси впливають на орбітальні параметри Землі протягом мільйонів років.

Вплив Марса на кліматичні цикли

Результати показали, що основним елементом кліматичної системи є 405-тисячолітній цикл ексцентриситету орбіти Землі, який зберігається незалежно від маси Марса. Цей цикл виконує роль своєрідного «метроному» кліматичних змін, адже зумовлений взаємодією між Венерою та Юпітером.

Коротші цикли тривалістю близько 100 тисяч років виявилися значно залежними від Марса. У процесі симуляцій, при збільшенні маси Марса, ці цикли ставали довшими і виразнішими, що свідчить про посилення гравітаційних зв'язків між внутрішніми планетами Сонячної системи.

Довгострокові кліматичні коливання

Дослідники також звернули увагу на 2,4-мільйонний «величезний цикл», який впливає на довгострокові кліматичні коливання. У моделях, де не враховувався Марс, цей цикл повністю зникав. Вчені дійшли висновку, що він існує лише завдяки достатній масі Марса, яка створює необхідний гравітаційний резонанс з орбітою Землі, а отже, впливає на обсяги сонячного випромінювання, яке Земля отримує за геологічні епохи.

Гравітація Марса також впливає на нахил осі Землі. Відомий з геологічних даних 41-тисячолітній цикл нахилу осі подовжується за збільшення маси Марса. У сценаріях, де Марс важчий удесятеро, цей цикл зміщується до домінуючого періоду в межах 45–55 тисяч років, що істотно змінює характер формування та відступу льодовикових щитів.

Дослідники наголошують, що ці висновки є важливими не лише для розуміння кліматичної історії Землі, але й для оцінки потенціалу для життя екзопланет. Планета земного типу з масивним сусідом та відповідною орбітальною конфігурацією може зазнавати кліматичних коливань, які запобігають повному замерзанню та створюють стабільніші умови для життя.

Також варто зазначити, що нещодавно астрономи виявили нову планету за межами Сонячної системи, яка з'явилась через 50 мільйонів років після вимирання динозаврів на Землі.

Ці відкриття додають нового виміру до нашого розуміння кліматичних процесів на Землі та навколо інших планет. Вони підтверджують, що взаємодія між планетами важлива не лише для наших кліматичних циклів, але і для пошуку життя на екзопланетах, і відкривають нові горизонти в астрономії та планетології.