Ветеран Михайло Подгородецький втратив руку та зір: як він вчиться жити заново.

Історія Михайла Подгородецького

Як повідомляє UATV: Михайло Подгородецький, 30-річний ветеран війни Росії проти України з Збаража, Тернопільська область, пережив страшне поранення під час евакуації товариша. Під час служби в об'єднаній штурмовій бригаді Національної поліції "Лють" він отримав важке поранення в Донеччині в серпні 2025 року, яке призвело до втрати руки, черепно-мозкової травми та майже повної втрати зору. Михайло продовжує навчатися жити заново, сподіваючись повернутися в IT-сферу, де раніше працював системним адміністратором.

Після поранення Михайла доставили до реабілітаційного центру Unbroken у Львові, де він отримує необхідну допомогу. Лікарі встановили протез в лівому оці, а в правому частково відновили зір після операції. Михайло активно працює над відновленням своїх фізичних можливостей та побутових навичок з ерготерапевтом. За його словами, він пам'ятає момент, коли випав з бронеавтомобіля, а також, як йому наклали турнікет.

“Я пам'ятаю, як намагався прийняти стабільне положення і як терпіло болю”

Михайло Подгородецький

Незважаючи на важкі випробування, ветеран не втрачає надії на відновлення. "Я практично відразу зрозумів, що зі зором щось не так. А з рукою — не відразу, але було зрозуміло, що руки немає", - згадує він. В реабілітаційному центрі Михайло навчається використовувати тростину, переходити дорогу та виконувати інші повсякденні задачі.

“Ми ходили в магазини, ми шукали моменти, як тримати тростину, коли ти її використовуєш, як переходити дорогу”

Любов Гамова, ерготерапевт

Михайло Подгородецький продовжує свій шлях до відновлення, демонструючи мужність і рішучість у боротьбі за нове життя.

Роль реабілітаційних центрів

Ця історія Михайла Подгородецького відображає біль і стійкість ветеранів, які продовжують боротися за своє життя після важких травм, отриманих під час війни. Реабілітаційні центри, такі як Unbroken, відіграють важливу роль у наданні необхідної підтримки і допомоги, що дозволяє військовим адаптуватися до нових умов життя та відновлювати свої навички. Важливо, щоб суспільство продовжувало підтримувати таких людей, адже їхній досвід і боротьба є символом незламного духу українського народу.