Волинська трагедія. Ярослав Грицак пояснив, навіщо підписав спірне комюніке українських і польських істориків.

Українські та польські історики засвідчують важливість діалогу між двома країнами

У грудні 2024 року польські та українські історики підписали спільне комюніке стосовно складних питань історії обох країн. Професор Ярослав Грицак із Львівського католицького університету наголосив на важливості цього кроку в розвитку діалогу між науковцями.

«Нехай подивляться мої праці. І казати, що (українські історики - підписанти) не займаються польською тематикою, це, м’яко кажучи, применшення. Я ціле життя займаюся польською тематикою, українсько-єврейською тематикою, тому що бачу, як не займаються українською історією, не займаються польською тематикою. Це відверта дурня і мені шкода, що мої опоненти користуються такими неякісними аргументами»

Професор Грицак визнав, що комюніке не є бездоганою заявою і кожен з підписантів висловив свої зауваження до тексту. Однак, головне значення має сам факт підписання, що свідчить про готовність істориків до співпраці.

«Заява має дуже важливий елемент. Так, це недосконала заява. Кожен з нас (підписантів) має зауваження до цієї заяви. Але ми вважаємо, що важливіше те, що вона вийшла. Це перше. По-друге, ця заява мала передувати зустрічі істориків. Тобто підписання нашого комюніке означає, що ми готові між собою розмовляти. У ньому немає української і польської сторони. Мабуть, це єдиний великий недолік цієї заяви. Це заява конкретних українських і польських істориків поіменно», - зазначив Ярослав Грицак.

Історики обговорюють, що будь-яке використання теми волинської трагедії в політичних дискусіях є шкідливим і неактуальним. Вони визнають наявність злочинів з обох сторін і підтримують відкриту розмову про це.

У першій половині грудня 2024 року група польських і українських істориків підписали спільне комюніке щодо суперечливих сторін українсько-польської історії. Текст заяви стосувався оцінок подій 20 століття: періоду діяльності УПА, Першої і Другої світових воєн.

Серед підписантів - 10 професорів з України: Ігор Гирич (Київ), Ярослав Грицак (Львів), Олександр Зайцев (Львів), Леонід Зашкільняк (Львів), Ігор Ільюшин (Київ), Станіслав Кульчицький (Київ), Микола Кучерепа (Луцьк), Олександр Лисенко (Київ), Володимир Трофимович (Острог), Юрій Шаповал (Київ). Згодом Микола Кучерепа та Ігор Гирич відкликали свої підписи. 

Ряд українських істориків розкритикував підписантів. Зокрема за те, у тексті немає жодного слова про окупацію Східної Галичини поляками, нічого не йдеться про польські диверсії у Карпатській Україні. Окрім того, розкритикували тезу про те, що головним ворогом для українського повстання у 1942-1943 роках були саме поляки і совєти, а не німці.

Автори комюніке закидають творцям Листопадового чину і Українській галицькій армії те, що вони «самовільно», тобто не питаючи дозволів у поляків проголосили у 1918 році свою державу у певних кордонах. З такими закидами, зокрема, виступив історик Володимир Бірчак. Професор Богдан Гудь написав, що навіть переконував деяких істориків не підписувати комюніке. 

Волинська трагедія залишається одним із найскладніших питань відносин між Україною та Польщею. Погляди обох країн на причини, відповідальність і кількість жертв розходяться, особливо щодо польських і українських жертв та обвинувачень проти УПА за масові вбивства поляків на Волині.

У 2017 році мораторій на ексгумацію тіл встановлено у відповідь на бездіяльність польської влади щодо захисту українських поховань у Польщі. Проте після обрання Володимира Зеленського прем'єр-міністром у 2019 році заборону скасовано, що дозволило польським дослідникам розпочати роботу в Україні. Відповідно Польща відновила пам'ятник українським воякам у Монастирі, але не відновила надписи з іменами загиблих.

10 січня прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск оголосив про «прорив» в питанні ексгумації жертв Волинської трагедії і зазначив, що вже є рішення.