За час служби здійснив понад 300 бойових виходів. Згадаймо Дмитра Музику.

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Дмитра Музику.

Головний сержант, командир машини взводу спостереження розвідувальної роти військової частини А 1619, молодший сержант Дмитро Олександрович Музика загинув 1 липня 2024 року, виконуючи бойове завдання у населеному пункті Красногорівка, Донецької області, в результаті мінно-вибухової травми. Про це повідомила дружина воїна, Марина Музика у петиції на сайті президента України.

Дмитро народився 30 червня 1993 року у селі Ковалівка Миколаївської області. Згодом з родиною переїхав у Вінницьку область.

Свою службу захисник почав ще у 2017 році, у складі 131 бригади. У 2019 році був поранений снайпером. Куля влучила у бронежилет, внаслідок чого уламки потрапили в око.

Повернення на фронт та бойові подвиги

На момент повномасштабного вторгнення Музика був на заробітках у Чехії, але одразу повернувся додому, і вже 4 березня став на захист нашої держави у складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Брав участь у запеклих боях за звільнення Херсонщини та Донеччини, під час яких отримував травми різних ступенів важкості, але завжди повертався у стрій.

За свою службу під час повномасштабного вторгнення здійснив понад 300 бойових виходів. Влітку та восени 2022 року брав участь у штурмах Любомирівки, Новогригорівки та Тернових Под.

У травні 2023 був старшим групи під час проведення штурму у населеному штурмі Невельське на Донеччині, де його групі вдалося взяти у полон 22 ворогів. Зі слів дружини, одного разу чоловік вивіз людей з оточення. Тоді подружжя жило в селі Селидове, де Марина була єдиною цивільною в населеному пункті. Незабаром вони святкували Великдень разом із побратимами чоловіка.

«Я завжди ним пишалася, але ось тоді мені здалось, що це не Великдень, а день прославлення мого чоловіка. Стільки про нього казали, стільки життів врятував. Про це не задумуєшся так, поки люди, яких врятували, не починають про це говорити. Дуже дивна річ, але коли я жила з ним на Донеччині, не відчувала себе у більшій безпеці, ніж з ним там. Мені здавалось, що він ракети відведе руками. Завжди мені казав: «Мій дім там, де ти»», – пригадує Марина Музика.

Проводив мінування у тилу ворога по маршрутах його висування у місті Красногорівка, у результаті якого була підірвана ворожа техніка та окупанти.

Загинув Дмитро Музика 1 липня 2024 року, виконуючи бойове завдання в населеному пункті Красногорівка, Донецької області, в результаті мінно-вибухової травми.

Перший приліт і одразу він і командир були поранені. Командиру потрапило у ногу, а йому у ногу і у бік. Уламок залишився у ньому. Це був мій найбільший страх – втратити його», – говорить дружина бійця Марина.

Одним з оберегів Дмитра був браслет виготовлений дружиною. Під час одного з бойових виходів браслет порвався, проте чоловік зберіг деталь – срібний тризуб. Його він прикріпив до булавки на своєму одязі.

«Це був його оберіг, щаслива його булавка. Коли він загинув, у морзі нам віддали все, що на ньому було, я все йому повернула, окрім цього. Це залишила собі на пам'ять, тепер ношу його завжди з собою», – каже дружина.

Музика неодноразово ризикуючи власним життям евакуював побратимів з поля бою, завжди повертався для виконання надважливих завдань, якщо не виходило виконати їх одразу. Був справжнім другом та надійним побратимом.

За свою службу був нагороджений медалями та орденом:

• Відзнака президента України «За участь в антитерористичній операції»
• Медаль «За відвагу» 
• Відзнака «За службу державі» 
• Медаль «Захиснику Вітчизни»
• Орден «За мужність III ступеня».

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо пам'ять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам'яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам'ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.