Загинув, рятуючи поранених побратимів Згадаймо парамедика Олексія Наборського.

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Олексія Наборського.

Олексій Наборський помер 21 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання з евакуації поранених у с. Курдюмівка Бахмутського району Донецької області. Про це повідомила Вінницька міська рада.

Олексій народився 2 квітня 1993 року, був звичайним хлопчиною з передмістя Вінниці, жив разом із батьками у Вінницьких Хуторах, що неподалік від обласного центру. Спочатку обрав собі одну із найбільш мирних професій - хотів рятувати людські життя. Тому й здобував фах у Погребищенському медичному фаховому коледжі на відділенні "Лікувальна справа". А потім працював у міській лікарні швидкої медичної допомоги.

Однак життя внесло свої корективи і Олексій обрав інший шлях, який, утім, також дозволяв йому допомагати людям: у 2018 році він вирішив стати правоохоронцем. Працював дільничним у Вінниці. А після повномасштабного вторгнення РФ пішов служити у бойовий підрозділ - батальйон "Вінниця". Бо зрозумів, що на війні він потрібніший.

Він МІГ не йти на війну, але він НЕ міг не йти на війну…

Як пише Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, після деокупації Бучі та Ірпеня, він вирішив не залишати свою країну через загрозу для своїх рідних.

Олексій захищав країну в складі Об'єднаної штурмової бригади Національної поліції України "Лють". Тут йому довелося використати свої медичні навички: він став парамедиком і рятував життя поранених побратимів.

Мама Олексія Марія Василівна розповідає, що він був чуйним хлопцем і відданим сином, його поважали люди. Всі його знали, як дуже порядну людину.

"На початку пандемії я захворіла. У мене була важка форма ковіду, була під апаратом штучного дихання. Медики вже навіть не давали мені надії. Тоді Олексій ще працював у лікарні. Він буквально врятував мене! Після його загибелі я знову опинилася у лікарні. Тоді зрозуміла, що не все знала про свого сина. Я бачила, як його поважають і люблять колеги, я почула, з якою вдячністю ставились до нього пацієнти", - розповідає жінка.

Мама героя згадує, що у ніч своєї загибелі Олексій прийшов до неї уві сні, щоб попрощатися.

"Мені ніколи не снилася моя дитина, а цієї ночі я бачила сон. Ліс, хатина, біля неї Олексій у бойовому спорядженні з автоматом. Подивився на мене, нічого не сказав і пішов. Я кричу: синку, чого ти мене покинув? Я не знаю куди мені йти і що робити! А він розвернувся, махнув мені рукою і знову пішов. А ввечері ми дізнались, що Олексій загинув приблизно у той час, коли його приснився сон. Виходить, він прощався зі мною", - згадує Марія Василівна.

Командир бойового підрозділу - другий батько для бійця

Мама Олексія каже, що син завжди тепло відгукувався про свого командира полку - Руслана Гурняка, "Батя", за ним і пішов з батальйону "Вінниця" в "Лють".

"Руслан Гурняк зателефонував нам і просив пробачення, що не зміг зберегти життя нашому синові. Ви не уявляєте, з якою тривогою він це казав, ви не уявляєте, як для нас, батьків, це важливо. Я впевнилась у словах сина, що він був як батько для них на війні. До того ж загинув наш Олексій, можна сказати, на очах у командира - він бачив обстріл через відеозйомку безпілотника", - розповідає мама.

Найстрашніше на війні, ділиться Руслан Гурняк, це навіть не смерть побратима, а необхідність повідомляти про неї рідним загиблих.

"Олексій був дуже грамотним парамедиком. Краще за все у нього виходило рятувати людей. Він був зовсім іншим, не таким, як всі, одне слово - добряк. Тому його позивний у поліцейського був по-дружньому теплий - "Льохіч", - згадує командир.

Марія Василівна згадує, як близько за десять днів до трагедії він зізнався, що має намір одружитись, планував після перемоги закінчити юридичний та робити кар'єру поліцейського. Проте сталося інакше. 21 жовтня 2023 року Олексій загинув під час евакуації поранених під Курдюмівкою біля Бахмута. В автомобіль Hummer, яким користувався парамедик, потрапила ворожа протитанкова керована ракета, і він загинув.

Інспектора взводу №1 роти №3 штурмового батальйону №2 штурмового полку "Миротворець" Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" Олексія Наборського поховали у Вінницьких Хуторах. Він не любив фотографуватись. Тому на його надмогильному пам'ятнику зобразили його за одним із дуже небагатьох знімків. Це фото з совою, яку він врятував, коли поранена пташка заплуталась у сітці. Він доглядав за нею, годував своїм пайком і випустив на волю...

"Главком" долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо пам'ять усіх українців, які загинули у війні з Росією.