ЮНЕСКО визнало італійську кухню спадщиною людства: що це означає насправді.

Як повідомляє ТСН: Італійці отримали чергове підтвердження того, що їхня кухня є справжнім скарбом світу. На засіданні ЮНЕСКО в Нью-Делі італійську кулінарію визнали «нематеріальною культурною спадщиною» людства.

Це не лише про рецепти, а про любов

Цікаво, що ЮНЕСКО не акцентувало увагу на конкретних стравах, таких як неаполітанська піца, а на самій феномені «італійської кулінарії».

Автори заяви підкреслили, що це не просто набір інгредієнтів, а й «соціальний ритуал», «спільні моменти за столом» та «збереження пам’яті поколінь».

«Ми не говоримо про рецепти, про продукти чи про те, як готувати традиційну їжу. Ми говоримо про кулінарію як про акт любові»,

— пояснив П’єр Луїджі Петрілло, один з ініціаторів заявки.

Отже, тепер спадщиною є не лише різотто чи паста, а й те, як італійська бабуся навчає онука їх готувати, а також як вся родина збирається за вечерею.

Війна проти «фейкового пармезану»

Для уряду Джорджі Мелоні це визнання стало не тільки символічним, а й політичним інструментом. Рим сподівається, що рішення ЮНЕСКО допоможе у боротьбі з «італійськими підробками» по всьому світу.

Влада планує захистити оригінальні продукти, наприклад, від «пармезану з Вісконсина», який намагається імітувати справжній Парміджано-Реджано. Тепер у італійців є вагомий аргумент:

«Вибачте, але це не просто сир, це спадщина людства!»

«Французи, посуньтеся!»

Італійці не обійшлися без змагання. Французька гастрономія потрапила до списку ЮНЕСКО ще у 2010 році, але італійці вважають свою перемогу більш значущою.

Маддалена Фоссаті, редакторка журналу La Cucina Italiana, заявила прямо:

«Французька домашня кухня не така сильна, як італійська».

А зірковий шеф-кухар Массімо Боттура підкреслив, що єдина кухня, яка може зрівнятися з італійською, — це японська.

Ложка дьогтю

Проте серед самих італійців є скептики. Професор Альберто Гранді, який полюбляє провокувати співвітчизників своїми теоріями про те, що сучасна італійська кухня — це результат повоєнного періоду, назвав рішення ЮНЕСКО «вимушеним».

«Я думаю про китайців, чия гастрономічна культура принаймні різноманітніша за нашу і має більшу історичну глибину»,

— буркнув професор.

Однак навряд чи хтось буде звертати увагу на професора, коли Колізей сяє зеленим, білим і червоним, підсвічений кольорами італійського прапора, і весь світ визнав, що ніхто не вміє їсти краще за італійців.

Це визнання ЮНЕСКО підкреслює не лише кулінарну майстерність італійців, а й їхнє ставлення до їжі як до важливої частини культури і соціальних зв’язків. Попри критику, позитивне сприйняття новини свідчить про гордість італійців за свою спадщину, що тепер отримала міжнародне визнання. Це може стати додатковим поштовхом для розвитку гастрономічного туризму в країні та захисту оригінальних італійських продуктів на світовій арені.