Глобальний світ оновлюється – ідеї націоналізму також.

Глобальні зрушення після Холодної війни

Протягом двох десятиліть після завершення Холодної війни глобалізм поступово витісняв націоналізм. Водночас складні мережеві системи – інституційні, фінансові та технологічні – затьмарювали роль окремої особи в політиці. Ліберальна демократія, яку багато хто сприймав як незаперечний глобальний стандарт, зміцнювала позиції, а інтеграційні процеси прискорювалися.

Однак на початку 2010-х років розпочався глибокий зсув. Використовуючи інструменти нового століття – соціальні мережі, цифрову пропаганду та економічний вплив, – група харизматичних лідерів відродила архетипи минулого: сильного правителя, великої нації, гордої цивілізації.

Початок націоналістичної хвилі

Такі зрушення почалися, ймовірно, в Росії. У 2012 році Володимир Путін завершив короткий експеримент, під час якого відійшов від президентської посади, передавши владу лояльному союзнику, а сам зайняв пост прем’єр-міністра. Повернувшись у президентське крісло, він почав зміцнювати свою особисту владу, знищуючи опозицію та відновлюючи концепцію “російського світу”.

Два роки потому Сі Цзіньпін очолив Китай, маючи аналогічні цілі, але з набагато більшими можливостями. Його бачення було амбітним: перетворення Китаю на домінуючу силу XXI століття, економічно та технологічно незалежну від Заходу.

У 2014 році Нарендра Моді, людина з грандіозними для Індії амбіціями, піднявся до посади прем’єр-міністра і утвердив індуїстський націоналізм як домінуючу ідеологію країни. Того ж року Реджеп Тайіп Ердоган, який вже понад десять років керував Туреччиною, став її президентом, швидко трансформувавши демократичну систему в автократичний режим.

Трамп як символ нової епохи

Найважливішим моментом цього розвитку подій стало обрання у 2016 році Дональда Трампа президентом США. Його гасла “Make America Great Again” та “America First” відображали популістський, націоналістичний, антиглобалістський дух, який поступово наростав як на Заході, так і за його межами.

Перспективи глобального конфлікту

Сучасний міжнародний порядок нагадує не чітко структуровану систему, а швидше мережу нестабільних, транзакційних відносин. При цьому геополітичні ризики постійно зростають.

З іншого боку, Трамп має шанс покращити міжнародну ситуацію, якщо зосередиться на дипломатичному балансуванні. Його підхід не передбачає системної роботи через міжнародні організації, натомість він може використати більш губернаторна модель управління світом.