Мозазавр жив у річці: знахідка в Північній Дакоті змінює уявлення про гігантських рептилій.

Як повідомляє ТСН: У Північній Дакоті, зазвичай відомій своїми наземними динозаврами, палеонтологи зробили вражаючу знахідку — скам’ялий зуб мозазавра, величезної морської рептилії з крейдового періоду. Ця знахідка, виявлена у річкових відкладеннях, змусила вчених по-новому подивитися на спосіб життя цих хижаків.

Життя мозазавра у річковому середовищі

Раніше мозазаври вважалися мешканцями відкритих океанів. Однак зуб, знайдений у 2022 році разом із рештками тиранозавра, крокодила та інших наземних і прісноводних тварин, не вписувався у традиційні уявлення. Нове дослідження показало, що цей мозазавр не просто потрапив в річку — він там жив.

Міжнародна команда науковців, очолювана Уппсальським університетом, провела аналіз зубної емалі, яка зберігає хімічні «сліди» середовища існування. Ізотопний аналіз кисню, стронцію та вуглецю, виконаний спеціалістами Вільного університету Амстердама, виявив ознаки, характерні для прісної води, а не морського середовища.

Зокрема, у зубі зафіксували підвищену частку легкого ізотопу кисню та співвідношення стронцію, типові для річкових систем. Дані щодо вуглецю також свідчать про інший раціон: мозазавр, імовірно, не пірнав глибоко й міг харчуватися здобиччю, яку зносило течією, зокрема тушами наземних динозаврів.

Прісноводні екосистеми мозазаврів

Додаткові зуби мозазаврів з сусідніх локацій, які трохи старші, також демонструють прісноводну ізотопну сигнатуру. Це вказує на те, що принаймні частина мозазаврів протягом останніх мільйонів років перед вимиранням освоїла річкові екосистеми.

За оцінками науковців, тварина могла сягати до 11 метрів завдовжки і належала до групи прогнатодонтів — потужних опортуністичних хижаків. У пізній крейді, коли Західний внутрішній морський шлях поступово пріснів, такі умови могли відкривати мозазаврам доступ до нових середовищ існування.

Дослідники наголошують: відкриття не заперечує морську природу мозазаврів загалом, але показує їхню здатність швидко адаптуватися до змін. Річка на території сучасної Північної Дакоти близько 66 мільйонів років тому, ймовірно, була домівкою одного з найбільших хижаків свого часу — далеко від океану, де його звикли уявляти.

Ця знахідка стала важливим кроком у вивченні екології мезозойської ери. Показавши, що мозазаври могли адаптуватися до річкових умов, вчені тепер мають можливість краще зрозуміти їхнє різноманіття та способи виживання в змінюваному середовищі. Дослідження таких вимерлих видів допомагає не лише в палеонтології, а й може вплинути на розуміння сучасних екосистем.