Наслідки Революції Гідності та помста Путіна – 2: ціна зради.

Представники путінського режиму все частіше заявляють, що Україна повинна бути країною без блоку. З їхньої точки зору, це означає обмеження суверенітету та підкорення політично-ідеологічному контролю Росії. В 2014 році Росія незаконно анексувала Крим та окупувала окремі райони Донецької та Луганської областей, коли Україна була без блоку. Це факт, який наші дипломати повинні наголошувати перед західними лідерами.

Проте, нейтральний статус Молдови не завадив Росії окупувати Придністров'я та провести гібридну війну проти цієї країни. Існує загроза, що після України Росія спрямує свою агресію на нейтральну Молдову.

Тому, нейтральний статус України можливий лише за умови, що західні партнери стануть її союзниками та нададуть реальні гарантії безпеки. Зараз нашим західним партнерам влаштовує ситуація, коли Україна перебуває в сірій зоні та є буфером, який вбирає основні удари.

З точки зору західних політиків, конфлікт між Росією та Україною - це громадянська війна між російськими та українськими варварами. Різниця полягає в тому, що Україна має бути фронтом для стримування РФ, а сама Росія стане фронтом Заходу для стримування Китаю.

Американським політикам найбільше важливо уникнути створення геополітичної вісі між Росією, Китаєм та "старою Європою", особливо Німеччиною та Францією. Дії Путіна та військова агресія проти України послабили вплив Росії та Китаю в Європі, що зміцнило геополітичну позицію США.

Кремль намагався повторити іракський сценарій в Україні, використовуючи агресію як засіб боротьби з усім, що пов'язано з Україною - нацією, ідентичністю, культурою. Але якби Росія не ворожила українському народові та запропонувала їм вигідніші умови інтеграції та створила комфортні умови для життя на окупованих територіях, вона могла б досягти своїх планів для України.

Загибель українських військовополонених російськими силами свідчить про неадекватність російського уряду, який зрештою власними діями знищив ідею про "братні народи". Гуманне ставлення та створення комфортних умов для полонених би знизило мотивацію українців до спротиву. Безпідставні звинувачення українських воїнів в зраді Росії контрпродуктивні для Кремля, оскільки вони присягли на вірність Україні, а не РФ.

Кремль готувався до агресії проти України з 2003 року, тому представникам української еліти слід задати питання, що вони робили протягом цього часу? Чому вони не створили проекти з іноземними інвесторами під державні гарантії, які би захистили Україну від російської агресії? Чому українські політики не співпрацювали з Китаєм щодо реалізації проекту "Один пояс, один шлях" через Україну, що могло б розширити транзитний потенціал нашої країни? Чому українська еліта не підтримала проведення всеукраїнського референдуму у 2014 році щодо підписання Угоди про асоціацію з ЄС, яку підтримувала більшість населення, що дозволило би стабілізувати політичну ситуацію та розіграти Кремль? Чому українська влада скасувала позаблоковий статус, підігравши пропаганді Росії, що найбільшою причиною російської агресії є можливість вступу до НАТО?

Нейтральний статус не завадив Фінляндії та Швеції стати членами НАТО, коли з'явилися можливості. Українська еліта повинна була скористатись нейтральністю та створити вигідні умови для іноземних інвесторів, які би стали захисниками України від російської агресії. Але вона продає свою країну і себе Росії та Заходу, перетворюючи Україну на полігон для геополітичних ігор.

Проросійські українці отримали "допомогу" від Росії у вигляді зруйнованих міст і знищеної нерухомості. Прозахідно налаштовані громадяни стали свідками того, як Захід перекладає на нас геополітичну роль кривавого буфера.

Пророк Шевченко мав рацію, коли говорив про орієнтацію наших гетьманів на іноземні столиці. Ми повторюємо ті ж помилки, обираючи між прозахідним та проросійським шляхом, замість того, щоб обрати український прямокутник і позбутись комплексу меншовартості.