Древня чума: вівці могли бути першими носіями смертельної хвороби.

Як повідомляє ТСН: Археологи та генетики вперше отримали переконливі свідчення про те, що носієм найдавнішого відомого штаму чуми могла бути свійська тварина. Йдеться про бактерію Yersinia pestis, яка поширювалася Євразією ще за тисячоліття до відомої середньовічної Чорної смерті.

У рамках масштабного дослідження вчені проаналізували фрагменти ДНК із кісток та зубів великої рогатої худоби, кіз та овець, що походять з бронзової доби. Метою було відслідкувати міграцію свійських тварин разом із людьми з Родючого Півмісяця через Євразію. Як пояснює археолог Університету Арканзасу Тейлор Гермес, хоча стара ДНК тварин зазвичай сильно пошкоджена та забруднена, це іноді дозволяє виявляти сліди патогенів.

Важливе відкриття

Неочікувана знахідка була зроблена в останках одомашненої вівці, що має близько 4 тисяч років, знайденій на археологічній пам’ятці Аркаїм. У одному з її зубів дослідники виявили ДНК давнього штаму Yersinia pestis, який ще не був здатний поширюватися через бліх, як це сталося в Середньовіччі.

Це відкриття пояснює, як чума бронзової доби могла розповсюджуватися на великі території. Раніше генетичні сліди цього штаму знаходили лише в людських останках, розташованих на значній відстані один від одного. Нова знахідка свідчить, що свійські тварини могли відігравати важливу роль у поширенні інфекції, контактувати як з іншими тваринами, так і з людьми.

Можливі шляхи зараження

Дослідники припускають, що вівці могли заражатися від дикої фауни, не захворюючи самі, а потім переносити бактерію між стадами та пастухами. Науковці також вказують на можливий зворотний шлях передачі - від людини до тварини. Ймовірними природними резервуарами чуми могли бути гризуни євразійського степу або навіть перелітні птахи.

Це лише третій випадок виявлення Y. pestis у стародавніх тварин. Раніше знайдені зразки — середньовічний пацюк і неолітичний собака — не внесли значного внеску в генетичні дані. Важливість нової знахідки зростає, адже Аркаїм пов’язаний із культурою Сінташта, представники якої активно розширювали свої стада та території, що могло сприяти поширенню інфекції.

Дослідники зазначають, що одного геному недостатньо для повного відтворення екології доісторичної чуми. Проте результати вказують на те, що роль тварин у її поширенні була значно більшою, ніж вважалося раніше.

Окрім цього, на найдавнішому відомому дощатому човні Скандинавії вчені виявили унікальну знахідку — відбиток пальця людини, котра жила понад 2400 років тому.

Ця знахідка не лише відкриває нові горизонти в розумінні епідеміології давніх вірусів, але й підкреслює важливість дослідження зв'язків між свійськими тваринами і людськими спільнотами в історії. Виявлення штаму Yersinia pestis у стародавніх тваринах може допомогти науковцям краще зрозуміти механізми поширення хвороб у минулому і їх вплив на розвиток цивілізацій.