В Ізраїлі знайшли камінь Пілата: перший доказ існування судді Ісуса.

Як повідомляє ТСН: Археологи виявили стародавнє римське місто Кесарію Приморську на узбережжі Ізраїлю, за 45 км на північ від сучасного Тель-Авіва. Руїни та артефакти, знайдені тут, є яскравими свідченнями існування людей, місць та подій, описаних у Біблії.

Серед вражаючих знахідок — камінь Пілата, який є першим археологічним доказом існування чиновника, що головував на суді над Ісусом.

Цей артефакт був знайдений у червні 1961 року під час розкопок римського театру. Різьблений вапняковий камінь спочатку був частиною присвяти імператору Тиберію Цезарю і вказує на Понтія Пілата як «префекта Юдеї».

До цього відкриття відомості про Пілата надходили лише з письмових джерел, зокрема з Нового Завіту, а також з коротких згадок історика Йосипа Флавія та письменника Тацита.

На камені збереглася частина напису, в якій йдеться:

«Цьому Божественному Августу Тіберію Понтій Пілат, префект Юдеї, присвятив це».

Оригінал вапнякової реліквії був перенесений до Музею Ізраїлю в Єрусалимі, а репліка виставлена в археологічному парку в Кесарії.

Напис датується періодом, коли Пілат був намісником, між 26 і 36 роками нашої ери, що відповідає епосі, описаній в Євангеліях.

У Євангелії від Луки зазначається:

«У п’ятнадцятий рік царювання кесаря Тиберія, коли Понтій Пілат був правителем Юдеї, а Ірод — тетрархом Галілеї».

Пілат згадується в Біблії щонайменше 50 разів і представлений як римська влада, що зрештою віддала Ісуса на розп’яття.

Після знищення Кесарії мусульманськими військами в 1265 році, місто залишалося практично недоторканим впродовж століть. Лише маленька група мешканців використовувала руїни як рибальське село, поки в 20 столітті не була визнана історична цінність цього міста.

З початку розкопок у 1950-х роках дослідники виявили споруди римської епохи, включаючи палац губернатора і преторій, які ілюструють судову систему, описану в Новому Завіті.

Дослідники також оголосили про нове відкриття на території геологічної ділянки Дурупінар у східній Туреччині, пов’язане з гіпотезою про можливе розташування біблійного Ноєвого ковчега.

Ці знахідки підкреслюють важливість археології для розуміння історії, адже кожен новий артефакт відкриває вікно у минуле людства. Вони підтверджують історичність подій та осіб, згаданих у священних текстах, і сприяють подальшому дослідженню античних культур.