Росіянка після початку війни переїхала до Одеси та вивчила українську .

Українка Світлана Гвоздікова переїхала до України після початку повномасштабної війни, тому що не поділяла поглядів співгромадян на військову агресію РФ. Вона зараз з дитиною проживає в Одесі і спілкується українською мовою. Чоловік Світлани, Олександр Гвоздіков, служить у Збройних силах України. Раніше він був адвокатом.

Росіянка Світлана Гвоздікова переїхала до України після початку повномасштабної війни. Жінка вирішила покинути РФ, бо не поділяла погляди співгромадян на військову агресію своєї країни. Наразі з дитиною вона проживає в Одесі, спілкується українською мовою та чекає з війни чоловіка, який служить у ЗСУ.

Світлана народилась у місті Краснодар у РФ. З 2022 року вона разом із родиною, чоловіком та донькою, проживає в Одесі. Батьки та друзі жінки наразі залишилися в Росії. Рішення Світлани переїхати до України вони не зрозуміли.

«Я чула такі речі, як: «Ти – погана матір, ти везеш дитину під бомби, там нацисти вас вб'ють, там не можна розмовляти російською, там все буде погано. Залишай дитину, якщо ти так хочеш їхати за чоловіком, їдь сама». Звісно, це дуже вразило мене, я почувалася зрадженою. Вони не розуміли мене, а я не могла зрозуміти їх, і не могла повірити в те, що ці люди, мої рідні, мої батьки, вони більше вірять телевізору, а не мені, своїй доньці, не своєму зятю, якого вони багато років знають. Все одно ми з донькою та з чоловіком поїхали сюди», – поділилась жінка.

Чоловік Світлани, Олександр Гвоздіков, наразі служить у морській піхоті, в 36-й окремій бригаді, на посаді командира громадського розрахунку у званні молодшого сержанта. До лав Збройних сил України чоловік доєднався з 2022 року. У мирному житті Олександр був адвокатом, працював не лише в Україні, а й за кордоном.

«Почали ми зустрічатися з кінця 2012 року. На той час в мене ще була адвокатська практика, я не міг остаточно залишити її в Одесі. Світлана придбала житло в Краснодарі, також не могла одразу залишити роботу. І оцей період коливань, він надалі вплинув на те, що фактично я пів року працював тут, а пів року жив в Росії. І на час, коли розпочалася Революція гідності, як зараз звуться ті події, як відбулося гібридне вторгнення на Донбас та окупація Автономної Республіки Крим військами Російської Федерації, я перебував в Краснодарі», – розповів чоловік.

Із 2014 року Світлана почала цікавитись політикою після того, як помітила розбіжності між тим, що бачила на власні очі, коли приїздила в Україну, та тим, що казало російське телебачення.

«До 2014 року я зовсім не вважала, що політика – це те, що потрібно відстежувати кожній людині. Моє ставлення було таким, як у багатьох росіян: «Політика – це брудна справа, і ми там нічого не вирішуємо, тому не будемо туди лізти, будемо займатися лише своїм життям». Але з 2014 року, коли я побачила, що російське телебачення дуже багато бреше, що я, коли їжджу в Україну, не бачу там ніяких нацистів. Мене за російську мову тут ніхто не катував, навіть не ображав. Тоді я почала цікавитися політикою та вивчати українську мову», – розповіла жінка.

Світлані допомагав чоловік Олександр вивчити українську мову. Жінка розповіла, що на початку не розуміла близько 70% від того, що чула, але за три місяці майже опанувала мову. Їхня донька також вивчала українську мову, оскільки йтиме в українську школу.

Наразі Олександр служить у Збройних силах України. Світлана дуже пишається ним, але також хвилюється за його безпеку та стурбована запитаннями, які виникають у їхній доньки.

Світлана має складні відносини зі своєю родиною та друзями в Росії. Вона спілкується тільки зі своєю мамою.

Після закінчення війни Світлана хотіла б поїхати до Росії, але не може зробити це зараз через можливість стати під суд за держзраду, тероризм та екстремізм.

Після переїзду до Одеси Світлана не зіткнулась з образами чи осудом і навпаки, отримала підтримку та повагу від місцевих жителів за своє рішення приїхати до України з дитиною в час війни.

Сама Київ займає перше місце за кількістю скарг на порушення мовного закону. За перше півріччя 2024 року в місті було зареєстровано 365 звернень.

У ефірах загальнонаціональних телерадіокомпаній за останній рік не звучало жодної російської пісні.