Стояв на захисті України з перших днів війни. Згадаймо Бориса Тушаковського.

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Бориса Тушаковського.

Під час виконання бойового завдання в Запорізькій області 2 лютого 2025-го року загинув солдат

Тушаковський Борис Олександрович із села Балки Бугаївського округу

Борис Тушаковський народився 2 травня 1981 року, випускник Радивилівського ліцею №2 (в роки його навчання Радивилівської ЗОШ №2 ім.П.Г.Стрижака), золотий медаліст випуску 1998 року.

У минулому – держслужбовець, довгий час працював у Радивилівській районній державній адміністрації головним спеціалістом відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та інфраструктури тодішньої адміністрації.

Після ліквідації РДА у ході реформи децентралізації в Україні працевлаштувався на Радивилівську меблеву фабрику.

Борис Тушаковський був призваний на військову службу у березні 2022-го року Другим відділом Дубенського РТЦК та СП.

Загинув 2 лютого 2025-го року при виконанні бойового завдання за призначенням поблизу населеного пункту Приморське Запорізької області під час воєнних дій на території України.

Молитовно підтримати родину та провести захисника на вічний спочинок зібралися односельці, рідні, друзі, колишні колеги по роботі, духовенство, представники влади територіальної громади, його бойові побратими.

Заупокійне Богослужіння проходило у храмі Святого Олександра Невського.

Як зазначив у післямолитвенній проповіді настоятель храму о.Вячеслав (Демчук), Борис був дуже відповідальним та сумлінним християнином та глибоко віруючою людиною. Він був учасником церковного хору, часто долучався до християнського паломництва. Тож уся духовна громада щиро молилась про Царство Небесне душі та гірко оплакувала хорошу і світлу людину, доброго і люблячого чоловіка і батька, який назавжди залишиться таким у пам'яті всіх, хто його знав, любив, поважав.

На громадському кладовищі у місті Радивилів представники Другого відділу Дубенського РТЦК та СП, відповідно до військово-поховального церемоніалу, вручили дружині загиблого Наталі Павлівні Державний прапор України, під яким захисник героїчно тримав оборону рідної землі.

У героя залишилися двоє малолітніх донечок чотирьох та шести років, дружина, старший брат.

Голоси ідуть в вічність

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо пам'ять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам'яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам'ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.