Таємниця моаї розкрита: хто насправді будував гігантські статуї.

Як повідомляє ТСН: Загадка острова Пасхи отримала нове пояснення: археологи виявили, що гігантські статуї моаї створювалися не централізованою владою, а малими кланами чи родинами.

Дослідження показало, що для виготовлення та переміщення 12-80-тонних статуй не було потреби в сотнях організованих робітників. Нові археологічні знахідки, отримані завдяки сучасним технологіям, спростовують цю теорію.

Дослідження майстерень

Археологи, використовуючи нову 3D-модель головного кар'єру на острові Пасхи, виявили 30 різних «майстерень», де виготовляли статуї. Професор Карл Ліпо, один із авторів дослідження, зазначає:

«Ми бачимо окремі майстерні, які насправді відповідають різним клановим групам, що інтенсивно працюють у своїх конкретних районах».

Кожен клан мав свій унікальний художній стиль і спеціалізовані методи, а також власні вподобання щодо місць видобутку. Наприклад, деякі моаї мали виражений жіночий вигляд, що свідчить про індивідуальний підхід невеликих груп.

Пересування статуй

Нові знахідки підтверджують, що для виготовлення та транспортування моаї знадобилося значно менше ресурсів, ніж вважалося раніше. Виявилося, що для вирізання однієї статуї було достатньо всього чотирьох-шести різьбярів та ще 10-20 членів сім'ї для додаткової підтримки й виготовлення інструментів.

Сенсаційним відкриттям стало пояснення, як пересували статуї. Замість того, щоб тягнути їх, як вважалося раніше, жителі Рапа Нуї використовували мотузки, щоб розгойдувати моаї та змушувати їх рухатися «крокуючим» способом. Експерименти показали, що 18 людей могли контролювати скульптуру, прикладаючи мінімальні зусилля після початку розгойдування.

Для транспортування статуй були побудовані спеціальні «дороги моаї», форма яких допомагала підтримувати стабільність статуї під час руху. Це остаточно доводить, що острів Пасхи не був політично однорідним, а виробництво моаї відбувалося в невеликих сімейних групах.

Дослідження також підкреслює, що полінезійські щури відіграли ключову роль у зникненні пальм на острові Пасхи, знищивши майже все насіння. Це ставить під сумнів теорію, що основною причиною вирубки лісів були люди. Вчені зазначають, що після прибуття полінезійців близько 1200 року популяція щурів, позбавлених природних ворогів, зросла до мільйонів, що призвело до знищення 95% насіння та неможливості відновлення пальм.

Ці відкриття змінюють розуміння культури острова Пасхи, зазначаючи, що створення моаї було справою не централізованої еліти, а звичайних жителів, які працювали разом у своїх спільнотах. Вивчення впливу щурів на екосистему також підкреслює важливість балансу між людиною і природою, що має актуальне значення й у сучасному світі.