Найкращі українські вірші про зиму: добірка від сучасних авторів до класиків.

Як повідомляє ТСН: Тож загорніться у теплий плед, візьміть у руки улюблену чашку гарячого напою та пориньте у світ чудових українських віршів про зиму!

Найкращі сучасні вірші про зиму

А Зима вже готова до старту,І повітря, неначе кришталь…За теплом жалкувати не варто,Що минуло – позаду, на жаль.Літо, сонце, солодка малина –Все це прийде до нас ще не раз!Бо не наша у тому провина,Що летить, наче з пострілу, час…Ну а зараз – зима на порозі,Теплі руки, калиновий чай…Світлі миті Різдва – вже в дорозі,Ми готові, Зима, зустрічай!

(Авторка: Вікторія Чорній)

***

За вікном – уже зима,Дня замало: є й нема,Тільки ранок – зразу вечір,Наче день пройшов дарма.

За вікном – мете й мете,Щось із настроєм не те…Час зимовий – наче іспит,Хто зуміє, той складе!

(Авторка: Вікторія Чорній)

***

Звірі дуже турбувались,Не раділи, не сміялись…Де ж зима це заблукала?Де пішла, куди пропала?

Зайчик шубку білу має,Білка теж нову вдягає,Ласка і собі змінила.Тільки ж треба справжнє диво,

Щоб сніжок лежав на вітті,Будуть всі щасливі в світі.Ой, а сніг вже йде!Зайчик білий, де ти, де?

(Авторка: Тетяна Прокоф’єва)

***

Зима прийшла і принесла нам снігу,Так стало чисто й біло надворі…Зима влетіла стрімко, мов з розбігу,Із сніговими хмарами вгорі.Красиво всюди, як в чарівній казці,Не дуже й холодно й у снігові усе.Тож усе принишкло, сховане у ластів,Зима і справді нам казки несе.Ялинки всі у сніжному убранні,Як наречені, що на виданні.А сонця промінці найперші ранніОсвітлюють дорогу цій зимі.

(Авторка: Надія Красоткіна)

***

Зима моя буде сніжною.Ой, намете, намете…Біло-пухкою ніжністюЩастя нам розцвіте.

Буду тобі світитися,Будеш світити тиТам, де не вміститисяСонцю в земні світи…

Де закружляє віхолаУ коридорах снів,Стану твоєю втіхоюВ калейдоскопі днів.

Хай буде серцю затишноПоміж льодяних душ…Лиш би напевно знати, щоСонцем в тобі зійду…

(Авторка: Ірина Білінська)

Вірші про зиму для дорослих і дітей від українських класиків

Синиця в шибку вдарила крильми.Годинник став. Сіріють німо стіни.Над сизим смутком ранньої зимиПринишкли хмари, мов копиці сіна.

Пливе печаль. Біліють смолоскипиГрайливо пофарбованих ялин –Вони стоять, немов у червні липи,Забрівши в сивий і густий полин.

Полин снігів повзе до видноколу,Лоскоче обрій запахом гірким.Лапаті, білі і колючі бджолиНеквапно кружеляють понад ним…

(Автор: Василь Симоненко)

***

Дзвенять у відрах крижані кружальця.Село в снігах, і стежка ані руш.Старенька груша дихає на пальці,Їй, певно, сняться повні жмені груш.

Їй сняться хмари і липневі грози,Чиясь душа, прозора, при свічі.А вікна сплять, засклив мороз їм сльози.У вирій полетіли рогачі.

Дощу і снігу наковтався комин, і тин упав, навіщо городить?Живе в тій хаті сивий-сивий спомин,улітку він під грушею сидить.

І хата, й тин, і груша серед двору,і кияшиння чорне де-не-де,Все згадує себе в свою найкращу пору.І стежка, по якій вже тільки сніг іде…

(Авторка: Ліна Костенко)

***

Снігу, снігу сиплеться довкола.І садів травнева білизна.Тільки плаче на морозі голаПід холодним вітром бузина.

Тільки діти витягли санчата І, б’ючи підборами об сніг,Мчать, веселі, весну зустрічати,Розсипаючи щасливий сміх.

(Автор: Василь Симоненко)

***

Спить озеро, спить ліс і очерет.Верба рипіла все: «Засни, засни…»І снилися мені все білі сни:На сріблі сяли ясні самоцвіти.Стелилися незнані трави, квіти,Блискучі, білі… Тихі, ніжні зоріСпадали з неба — білі, непрозорі —І клалися в намети… Біло, чистоПопід наметами. Ясне намистоЗ кришталю грає і ряхтить усюди —Я спала. Дихали так вільно груди.По білих снах рожевії гадкиЛегенькі гаптували мережки,І мрії ткались золото-блакитні,Спокійні, тихі, не такі, як літні…

(Авторка: Леся Українка (уривок з драми «Лісова пісня»)

***

Раз я взувся в чобітки,одягнувся в кожушинку,сам запрігся в саночкиі поїхав по ялинку.

Ледве я зрубати встиг,ледве став ялинку брати,як на мене зайчик — плиг!Став ялинку віднімати

Я сюди, а він туди.«Не віддам, — кричить, — нізащо!Ти ялинку посади,а тоді рубай, ледащо.

Не віддам і не проси!І цяцьками можна гратись.

Порубаєте ліси, —ніде буде і сховатись.

А у лісі скрізь вовки,і ведмеді, і лисиці,і ворони, і граки,і розбійниці синиці»

Страшно стало… «Ой, пусти,не держи мене за поли!Бідний зайчику, прости!Я не буду більш ніколи!»

Низько-низько я зігнувсьі ще нижче скинув шапку…Зайчик весело всміхнувсьі подав сіреньку лапку.

(Автор: Олександр Олесь)

Відчуття зимової пори в українській поезії завжди наповнене особливим настроєм, надією та магією. Ці вірші, написані талановитими авторами, не лише розкривають красу природи, а й передають глибокі почуття, пов’язані з зимою. Читання таких творів може стати чудовим способом насолодитися атмосферою зимових свят та відчути близькість до рідної культури.

Зима — це не лише холод і сніг, а й час, коли кожен може заглибитися у свої думки, провести час із близькими та знайти натхнення в мистецтві. Ці вірші спонукають нас замислитися про прості речі, в які вкладається значення любові, дружби та взаєморозуміння.