Коти завоювали Європу 2000 років тому: як це сталося завдяки римлянам.

Як повідомляє ТСН: Ваш домашній кіт, ймовірно, зараз відпочиває на дивані. Але його історія виявилася набагато складнішою, ніж здавалося раніше. Досі вважалося, що коти потрапили до Європи разом із ранніми землеробами в епоху неоліту, щоб ліквідувати гризунів у нових сховищах. Однак масштабний генетичний аналіз спростував цю думку.

Виявилося, що широке поширення домашніх котів на європейському континенті сталося набагато пізніше — близько 2000 років тому, ймовірно, завдяки давнім римлянам та мігрантам з Африки.

Крах теорії про котів-фермерів та нові дати

Раніше вчені спиралися на археологічні дослідження та аналіз мітохондріальної ДНК, що передається лише по матері. Це підкріплювало віру в те, що коти мігрували з Анатолії до Європи разом із неолітичними фермерами приблизно 6400 років тому.

Однак нове дослідження, яке охопило геноми 87 тварин — від давніх музейних експонатів до сучасних домашніх улюбленців, показало зовсім іншу картину. Коти, яких раніше вважали "першими" в Європі, виявилися дикими лісовими котами (Felis silvestris), які схрещувалися з африканськими родичами, але ще не стали домашніми в звичному сенсі.

Справжня хвиля "одомашнених" генів, які характерні для сучасних котів, з'явилася в європейських зразках лише з початку 1-го століття нашої ери. Це свідчить про те, що домашні коти стали поширеним явищем в Європі близько 2000 років тому.

Цей часовий зсув збігається з розквітом Римської імперії та активною торгівлею в Середземномор'ї, коли кораблі перевозили не лише зерно та олію, але й корисних помічників у боротьбі зі шкідниками.

Африканський слід та сардинська загадка

Генетичний аналіз чітко вказує на прабатьківщину наших домашніх улюбленців — Північну Африку. Дослідники встановили, що геном сучасних домашніх котів (Felis catus) найбільше відповідає геному африканського степового кота (Felis lybica lybica).

Саме цей підвид став основою для популяції, яка згодом підкорила світ. Вчені з'ясували, що ще до основної хвилі міграції існував "попередній десант": на острові Сардинія найдавнішого кота, генетично подібного до домашнього, датують віком близько 2200 років.

Цей сардинський "першопроходець" виявився близьким родичем диких котів з сучасного Марокко. Це дозволило вченим виділити принаймні дві хвилі розселення. Перша хвиля полягала в появі диких котів з північного заходу Африки, які потрапили на острови Середземномор'я та сформували тамтешні популяції.

Друга, більш масштабна хвиля, відбулася пізніше — не раніше 2000 років тому — з іншого регіону Північної Африки (можливо, Єгипту), і саме вона стала основою генетичного фонду котів, яких ми знаємо сьогодні.

Якщо у вас є кіт, ви, напевно, бачили чимало його незвичних поз: "морська зірка", "розчарована жаба", "заморожена курка" чи фірмова "я так упав, і мені норм". Тепер стало відомо, чому коти іноді сидять у таких дивних і незвичних положеннях.

Отже, нове дослідження дозволяє переосмислити історію domestication котів. Виявляється, що подорож котів з Африки до Європи тривала довше і була більш складною, ніж вважалося раніше. Це відкриття допомагає зрозуміти, як культури та транспорт впливали на розселення домашніх тварин у давні часи та на їхній вплив на людське суспільство.