89-річний шахтар врятувався з війни разом з куркою: історія незламності та вірності.

Непересічна історія 89-річного пенсіонера, який евакуювався разом з куркою

Як повідомляє ТСН: Стали відомі цікаві деталі незвичайної історії 89-річного Костянтина Олексійовича, який самотужки евакуювався з зони бойових дій разом зі своєю куркою. Цей випадок отримав значний розголос в Інтернеті, адже чоловік не залишив свою домашню улюбленицю і швидко виїхав у безпечне місце на Харківщині.

Про події розповідають свідки цього випадку, а також представники гуманітарної місії «Проліска». Тетяна Колода, одна з фахівчинь місії, зазначила:

«Цей дідусь приїхав до нас, коли була моя зміна, я як раз чергувала. Він проживав у селі Ганнівка (Добропільська громада Донецької області). Він приїхав самотужки, сам керував автівкою, поруч була курка. Його всього трусило, ми його відігріли, напоїли чаєм. Коли ми побачили курку, то першою думкою було те, що, можливо, йому немає чого їсти. Поставили йому питання про курку, а він відповів, що це його подруга. Розповів, що їй 5 років, додав, що два роки переживав з нею всі обстріли. Розповів, що ділив з нею в автівці під час поїздки сухарі. Мої колеги розповіли, що він із нею спілкується — щось розповідає їй, а вона по-своєму щось квохче у відповідь. Я бачила багато чого, але цей дідусь запам’ятався найбільше. 24 роки він працював у шахті.

Гуманітарна місія допомогла чоловікові отримати необхідні документи та послуги для оформлення грошової допомоги, а психолог зв'язав його з пасинком.

Костянтин Олексійович знайшов прихисток у родині

З’ясувалося, що Костянтин Олексійович тепер проживає у свого пасинка на Кіровоградщині. Пасинок Сергій Кухаренко розповів:

«Це мій вітчим, і я забрав його разом з куркою до себе на Кіровоградщину. Зараз оформлюємо необхідні документи. Ми теж ВПО. Після початку повномасштабного вторгнення ми запропонували йому їхати до нас, але він тоді відмовився, сказав, що хоче бути вдома. Потім сталося два випадки, після яких він наважився. Спочатку був приліт в один сусідський будинок, потім — в інший. Він нам розповів, що сів в автівку та поїхав туди, куди дивився. Дорога вивела у Лозову. Він з собою вивіз і собаку, але пес загубився — вибіг з машини, після чого знайти його не вдалося. Його курка поруч з нами, сидить у коробці.»

Сам Костянтин Олексійович зазначає, що зараз у нього все добре:

«Слава Богу, я тепер непогано живу. Курка жива. Її ніяк не звуть. Просто курка. Два роки я тільки з нею і жив. Буду у родичів до тих пір, поки не закінчиться війна. 8 квітня мені буде 90 років. Зі свого будинку ледве втік, там поруч все розбите. Мені допомогла моя курка. Навкруги стріляли, але її присутність мені якось допомогла врятуватись. Не так сумно було із нею. Зараз поруч зі мною гарні люди.»

Історія Костянтина Олексійовича є яскравим прикладом людяності та відданості. У важкі часи, коли життя багатьох людей змінюється кардинально, ці прості, але важливі зв'язки з тваринами можуть стати джерелом підтримки і comfort. Його випадок не лише демонструє силу людської прив'язаності, але й вказує на важливість гуманітарної допомоги в кризових ситуаціях.