Клонування людини: чому науковий прорыв 1996 року так і не став реальністю.

Як повідомляє ТСН: У 1996 році світ вразила новина, що відкрила нову еру в науці: народження овечки Доллі. Вона стала першим ссавцем, клонованим з клітини дорослого організму. Тоді медіа та наукова спільнота були сповнені оптимізму і сподівалися на швидку появу першої клонованої людини.

Від великих надій до жорсткої реальності

Наприкінці 90-х вважали, що ця технологія стане вирішенням багатьох проблем. Основні сподівання покладалися на:

• Генетичне оздоровлення: клонування розглядалося як метод для усунення спадкових хвороб.

• Подолання вад: вважалося, що цей процес дозволить позбавити людство вроджених дефектів.

Точка перелому

Проте вже за три роки, початкова ейфорія змінилася тривогою. У 1999 році французькі дослідники оприлюднили результати, які поставили під сумнів безпечність технології. Вчені виявили, що клонування може суттєво підвищувати ризик виникнення вроджених аномалій.

Це відкриття спонукало світ переглянути етичні та біологічні межі наукових експериментів. Після народження Доллі з'явилися численні безпідставні заяви про створення клонованих людей. Наприклад, у 2002 році французький хімік Бріжит Буассельє оголосила про створення першої клонованої людини на ім'я Єва, проте не змогла надати жодних доказів.

Проблеми клонування ссавців

Клонування — це загальний термін, що охоплює різноманітні процеси отримання «генетично ідентичних копій». Під час потенційного клонування людини використовуються методи «репродуктивного клонування», в яких береться «зріла соматична клітина», наприклад, клітина шкіри. ДНК з цієї клітини поміщається в яйцеклітину донора, з якої було видалено ядро.

Потім яйцеклітина починає розвиватися і, згодом, імплантується в матку жінки. Незважаючи на успішне клонування інших ссавців, людина досі не стала частиною цього списку.

“Я вважаю, немає вагомих причин створювати людських клонів. Клонування людини — це особливо драматичний крок…”

Проблеми, пов’язані з клону­ванням людини, численні і різноманітні: психологічні, соціальні та фізіологічні ризики, зокрема високий ризик передчасної смерті через вроджені дефекти. Також існує занепокоєння, що клонування може стати інструментом євгеніки.

Клонування ссавців часто призводило до аномалій розвитку, а ще однією важливою проблемою є те, що клонування не створює точної копії оригіналу.

“Усі ми знаємо про клони — однояйцеві близнюки є клонами один одного…”

Таким чином, клон буде лише генетично схожим на оригінал, але матиме власну особистість, моральні принципи та унікальні якості, що відрізняють його від оригіналу.

Клонування людей етично неприйнятне

Без урахування моральних міркувань, клонування людей теоретично можна було б використовувати для досліджень, проте, за словами Грілі, це є «етично неприйнятним».

Крім того, з розвитком медицини, переваги клону стають менш актуальними. Ідея використання клонованих ембріонів для отримання стовбурових клітин втратила свою цінність після відкриття індукованих плюрипотентних стовбурових клітин (іПСК).

Сінья Яманака, японський дослідник, зробив це відкриття, повертаючи дорослі клітини до ембріоноподібного стану лише за допомогою кількох генетичних факторів. Цей розвиток відкрив можливості для «створення необмеженого джерела клітин для терапевтичних цілей».

Замість використання ембріонів, можна використовувати клітини шкіри. Цей технологічний прогрес фактично зробив концепцію використання клонованих ембріонів науково спроможною.

Сьогодні іПСК застосовуються для моделювання захворювань, розробки ліків та регенеративної медицини.

Окрім того, останнім часом редагування геному зародкової лінії стало предметом публічних дискусій через можливість створення «супердітей». Цей процес викликає суперечки і ще потребує подальшого вивчення.

Вчені вперше відродили вимерлих лютововків. Три генетично модифіковані вовки, які нагадують вимерлих лютововків, зараз активно живуть у захищеному місці в США.

Таким чином, питання клонування залишається відкритим, адже технології розвиваються, а етичні межі все ще потребують обговорення. Технології редагування геному і створення клітин, що забезпечать медичні потреби, можуть стати кардинальним кроком у майбутньому.

Залишається спостерігати, як ці наукові досягнення вплинуть на суспільство в цілому: адже на повну реалізацію потенціалу науки впливають не лише відкриття, а й етичні, юридичні та соціальні питання, що постають поряд із новими можливостями.