Владислав Троїцький про мистецтво в умовах війни: чому культура має бути гнучкою.

Стан сучасного мистецтва в Україні

Як повідомляє UATV: Владислав Троїцький, театральний режисер і драматург, обговорює актуальний стан сучасного мистецтва в Україні в умовах війни, акцентуючи на політизації культури в Україні та Європі. Він підкреслює важливість гнучкості культурних структур для протидії хаосу, який генерує Росія. Троїцький вважає, що культура повинна адаптуватися до викликів часу, щоб залишатися релевантною та ефективною в умовах сьогодення.

Владислав Троїцький народився в 1964 році в Росії, однак у 11-річному віці переїхав з родиною в Україну. Він здобув вищу освіту в Київському політехнічному інституті та навчався в Російській академії театрального мистецтва. У 1990-х роках Троїцький заснував Центр сучасного мистецтва 'ДАХ', який став важливим осередком для розвитку нових форм мистецтва в Україні. З 2003 по 2006 рік він викладав у Київському державному університеті театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого, ділячись своїм досвідом і знаннями з молодими митцями.

Ініціативи та проекти

Троїцький також є засновником етно-хаос групи 'Даха Браха' та фестивалю сучасного мистецтва 'ГогольFest', які стали платформами для експериментального мистецтва в Україні. У 2022 році в Гданську планується виставка 'Мариуполь. Дорога пам’яті і мрії', що свідчить про продовження роботи українських митців навіть у складних умовах.

"Нам не вистачає системності. Проти нас працює дуже системний ворог" — Владислав Троїцький

Крім того, він говорить про те, що "Україна довго думала: ми пливемо в сторону Європи, і там все вирішиться", що вказує на потребу активних дій у культурній сфері. У відповідь на сучасні виклики Троїцький та його команда розробили проект 'Антидот', який реалізується через інтертеймент - "весело, розухабисто". Це свідчить про прагнення українських митців адаптувати свою діяльність до нових реалій, створюючи гнучкі та прогресивні форми мистецтва, що відповідають викликам часу.

Обговорення Владислава Троїцького підкреслює важливість культурної адаптації в умовах війни та глобальних змін. В умовах, коли українська культура стикається з численними викликами, ініціативи на кшталт проекту 'Антидот' та продовження виставок, як-от 'Мариуполь. Дорога пам’яті і мрії', демонструють, що митці готові шукати нові шляхи для самовираження та підтримки суспільства. Це свідчить про життєздатність українського мистецтва навіть в умовах кризи.

Також важливим залишається питання організації та системності в культурному просторі, що може допомогти ефективніше протистояти зовнішнім загрозам.