Перші повоєнні вибори в Україні: як подолати виклики та зберегти легітимність.

Як повідомляє ТСН: Після завершення військового стану Україні доведеться вирішити унікальне завдання — організувати перші повоєнні вибори. Це питання не лише календаря, а й життєздатності нашої демократії. Як провести голосування в умовах зруйнованої інфраструктури, з мільйонами виборців за кордоном та застарілими реєстрами?

Експерт Центру політико-правових реформ, заступник голови ЦВК (2007–2018) Андрій Магера у своїй статті розглянув ризики та розробив план для легітимного виборчого процесу.

Згідно з Конституцією, Україна є демократичною державою, де єдиним джерелом влади є народ. Проте повномасштабна агресія Росії та введення воєнного стану суттєво змінили політичну реальність, обмеживши виборчі права і політичні свободи. Дискусія про вибори сьогодні має зосередитися на умовах, за яких вони можуть бути визнані легітимними, наголошує експерт.

Конституційний фундамент: п’ять «ні», які не можна порушувати

Основою будь-якого виборчого процесу в Україні залишається Конституція. Андрій Магера підкреслює п’ять непорушних принципів виборчого права: вибори мають бути вільними, загальними, рівними, прямими та проводитися шляхом таємного голосування.

Ці принципи — не просто слова, а суворі межі. Будь-яке відхилення від них, навіть унаслідок наслідків війни, автоматично робить процес нелегітимним.

Спеціальний закон: навіщо він потрібен і що в ньому має бути

Експерт стверджує, що для проведення повоєнних виборів необхідно ухвалити спеціальний закон. Цей документ має доповнювати Виборчий кодекс, а не замінювати його, і припинити свою дію після виборів.

Які ризики існують? Існуюча система з відкритими регіональними списками має вразливі місця, які можуть стати критичними в умовах після війни. Найбільшою проблемою є привілейоване становище перших дев’яти кандидатів у загальнонаціональному списку партії.

«Вони не закріплюються за жодним виборчим регіоном і отримують мандати в пріоритетному порядку, що суперечить принципу рівного виборчого права»,

— зазначає автор дослідження.

Магера пропонує ефективну корекцію: закріпити всіх кандидатів без винятку за регіонами, щоб «лідери списку» проходили таке ж електоральне оцінювання виборцями, як і рядові члени партії.

Спеціальний закон також має врегулювати «форс-мажорні» аспекти:

• Визначення дати старту процесу та дня голосування.

• Нова територіальна організація виборів (округи, дільниці).

• Особливості списків виборців з урахуванням міграції.

• Специфіка голосування військових та біженців.

Водночас експерт зазначає, що виборча система для президентських виборів є значно стабільнішою і не потребує кардинального перегляду.

Зруйнована географія: як перекроїти карту округів

Агресія Росії змінила не лише долі людей, а й фізичну карту виборчого процесу. Існуюча система округів та регіонів була спланована на мирний час, і наразі частина територій окупована, десятки округів фактично не контролюються українською владою.

«За таких умов перелік виборчих регіонів і округів потребує перегляду»,

— вважає Магера.

Крім того, інфраструктура значно зруйнована. За даними ЦВК, пошкоджено або знищено понад 7,5 тисячі приміщень для голосування. Без їхнього відновлення або створення нових дільниць, зокрема модульних, провести вибори в багатьох громадах буде неможливо. Магера наголошує на необхідності перегляду мережі дільниць: ліквідації тих, де населення зникло, та створення нових у місцях концентрації внутрішньо переміщених осіб.

Мільйони за кордоном: як уникнути колапсу

Однією з найскладніших задач є забезпечення права голосу мільйонам українців, які виїхали за кордон. Наявні закордонні дільниці мають низьку пропускну спроможність: навіть за ідеальної організації одна дільниця може прийняти максимум 6,5–7 тисяч людей. Це призводить до величезних черг і фактично веде до втрати права голосу для більшості українців, які виїхали.

Крім того, виборці за кордоном наразі дискриміновані: вони можуть голосувати за партію, але не можуть впливати на просування конкретних кандидатів у списках (немає преференційного голосу).

Андрій Магера пропонує два шляхи вирішення цієї проблеми, які потребують законодавчих змін:

1. Створення окремого закордонного виборчого регіону з власним списком кандидатів.

2. Включення закордонних дільниць до Київського міського виборчого регіону (як місця розташування МЗС).

Для підвищення пропускної спроможності доцільно відкривати додаткові дільниці поза дипустановами (за згодою країн перебування) або створювати по дві дільниці в одному приміщенні посольства, якщо це дозволяє площа.

Чому «Дія» та пошта — це погана ідея

Обговорюючи методи розвантаження дільниць, експерт категорично заперечує впровадження електронного голосування на перших повоєнних виборах.

«Електронне голосування нині є найризиковішим варіантом через низьку довіру та загрози втручання в ІТ-системи»,

— впевнений Магера.

Голосування поштою також не є панацеєю: воно не знімає ризиків підкупу чи тиску на виборця, а також ставить Україну в залежність від поштової інфраструктури інших держав. Найреалістичнішим інструментом Магера вважає збільшення часу голосування в день виборів, наприклад, з 7:00 до 22:00.

Військові та ВПО: особливі умови

Щодо внутрішньо переміщених осіб пропонується спростити процедуру зміни місця голосування, зробивши її доступною через електронний кабінет виборця. Однак експерт наполягає на збереженні «дедлайнів» для такої зміни, щоб уникнути хаосу зі списками в день виборів.

Для військових важливо забезпечити як активне, так і пасивне виборче право. Андрій Магера підкреслює: час служби, перебування на фронті чи в полоні має зараховуватися до цензу осілості, адже це обставини, що не залежать від волі особи. Також необхідно передбачити створення спецдільниць у місцях дислокації підрозділів.

У ЦВК також повідомили про зміну правил. Голова Центральної виборчої комісії Олег Діденко розповів, що вибори в Україні після війни не відбудуться за стандартною процедурою.