Вадим Карп’як про БЗВП: чому мобілізовані не хочуть вчитися та що з цим робити.

Як повідомляє ТСН: Відомий український журналіст і ексведучий телемарафону Вадим Карп’як, який приєднався до лав Сил оборони, пройшов базову загальновійськову підготовку і поділився своїми враженнями від служби.

Карп’як розповів про свій особистий досвід у навчальному таборі 95-ї бригади при 199 навчальному центрі ДШВ. Він підкреслив, що підготовка новобранців була на високому рівні, наскільки це можливо в даних умовах.

«Після цих майже двох місяців ніхто не може сказати, що їде в зону бойових дій непідготовлений. Стрільба, такмед, протидія дронам, РЕБ, робота групами, інженерка, топографія, зв’язок», — зазначив він.

За його словами, 90% інструкторів на полігоні — це люди з реальним бойовим досвідом, і їхні поради дуже цінні. Однак Карп’як зауважив, що не всі мобілізовані усвідомлюють важливість навчання, що він пояснює «бусифікацією».

«Люди махають рукою на свою підготовку буквально зі словами: „Та нах*р воно мені треба“. Частково проблема в елементарних лінощах. Але не в останню чергу грає роль те, що більшість опинилися в навчальному центрі не з власної волі. Кожен мобілізований має свою історію, згідно з якою саме його мобілізація — акт найвищої державної несправедливості. Найчастіше ці історії не проходять випробування фактчекінгом», — пише журналіст.

Недоліки ТЦК

Він також відзначив, що трапляються випадки, коли ТЦК мобілізує чоловіків, незважаючи на їхні документи про право на відстрочку. Коли ці документи доходять до частини, таких мобілізованих списують.

Проте Карп’як попередив, що система ТЦК потребує вдосконалення, і радикальні зміни в її структурі під час війни можуть призвести до зупинки мобілізації та падіння фронту.

Проблема СЗЧ

Він зазначив, що Служба психологічної підтримки персоналу більше займається бюрократичною роботою — розслідуванням випадків службового збою, а не мотивацією бійців. Карп’як вважає, що "драконівські" обмеження, наприклад, на використання телефонів, також погіршують психологічний стан військових.

«Це викликає обурення солдатів. Бо якщо ми тут, щоб захищати в першу чергу свої сім’ї, як нам пояснюють, то важливо підтримувати контакт з ними», — пояснює військовий.

Інші недоліки, які можна виправити

Ще однією проблемою на полігонах є відсутність чіткого розкладу занять. Карп’як наводить приклад курсантів, які, пройшовши складні випробування, у останній момент замість вручення шевронів були відправлені на нічні заняття.

«...через це по-дурному втратили прекрасний момент створити в людей хорошу емоцію з прив’язкою до ЗСУ», — розповідає Карп’як.

Підбиваючи підсумки, Карп’як звертає увагу на необхідність покращення умов навчання та психологічної підготовки бійців, адже від цього залежить їхня ефективність у бойових діях. Важливо, щоб служба безпеки і мобілізації не лише реалізовувала свої обов'язки, але й дослухалася до потреб військовослужбовців, щоб зберегти їх моральний дух і готовність до виконання завдань.